Лабораторія сну
Американська академія медицини сну (AASM) запустила нову програму акредитації фахівців, які займаються лікарською практикою, але не пов’язані з медициною сну, які лікують пацієнтів з високим ризиком обструктивного апное уві сні. В даний час право на участь у новій програмі акредитації спеціалізованої практики обмежено кардіологічною практикою.
Наукові дослідження показують, що сон необхідний у будь-якому віці. Сон живить розум, відновлює тіло і зміцнює практично всі системи організму. Але скільки нам насправді потрібно спати, щоб отримати ці переваги?
Згідно з рекомендаціями Національної фундації сну здоровим дорослим потрібно спати від 7 до 9 годин на добу. Немовлята, маленькі діти та підлітки потребують ще більше сну, щоб вони могли рости та розвиватися. Люди старше 65-ти років також повинні отримувати від 7-ми до 8-ми годин на ніч.
Першим кроком є знання загальних рекомендацій щодо того, скільки вам потрібно спати. Тоді важливо подумати про свої індивідуальні потреби на основі таких факторів, як рівень активності та загальний стан здоров’я. І, нарешті, звичайно, необхідно дотримуватися порад щодо здорового сну, щоб ви могли виспатися повноцінно, як це рекомендується.
У березневому номері журналу «Дільничний лікар» (№3/2012, стаття «Чи хропів хворий перед смертю») ми вже писали про смертельні загрози, які може нести людині синдром обструктивного нічного апное / гіпопное сну (СОАГС ). Незважаючи на те, що останнім часом все більше з’являється публікацій про проблему хропіння та асоційованого з ним СОАГС, пацієнти і, як не дивно, лікарі продовжують виявляти легковажність щодо цієї проблеми.
Хропіння – це причина зниження імунітету.
При неповноцінному сні порушується вироблення соматотропіну – гормону, який відповідає за переробку жиру в енергію. І згодом людина починає набирати вагу, навіть сидячи на дієті. Відомі випадки, коли налагодивши сон, люди втрачали десятки кілограмів.
Відомо всім, що гучне хропіння — це не лише соціальна, а й медична проблема. Гучне хропіння є прелюдією виникнення обструктивного апное уві сні, що загрожує зупинкою дихання та летальним результатом. Понад 50% чоловіків і 25% жінок після 40 років страждають на хропіння. 80% інфарктів, інсультів та раптової смерті уві сні виникають на тлі апное (синдром обструктивного апное/гіпопное сну), асоційованого з хропінням.
Проблема хропіння стара, як саме життя. До яких тільки хитрощів не вдавалися нещасні, які страждають від хропіння, щоб хоч на якийсь час позбутися цієї проблеми і нормально заснути. Над тими, хто має хропіння читали молитви, змови, напували їх зіллям. У деяких, дуже важких випадках навіть вдавалися до процедури екзорцизму.
Вам доводилося чути від гладких жінок у віці, що їм так важко від їх зайвої ваги, але вони нічого не можуть з цим вдіяти, так як страждають на цукровий діабет. На їхню думку, хвороба в комплексі з прийомом препаратів і спричинила зайву вагу. Як правило, ці пацієнтки ведуть малорухливий спосіб життя. І вони б раді рухатися більше, робити якусь зарядку, але для них це просто неможливо! Ще б пак – з такою вагою та ще й з проблемами із серцево-судинною системою! Про яку «розумну рухову активність» тут може йтися!
Сучасна фармацевтична наука зробила крок далеко вперед, і предметом її наукових пошуків став пошук не тільки нових ліків від недуг і хвороб, а й створення засобів, здатних повернути радість «молодих років».
У Радянському Союзі «сексу не було», але було образливе слово «імпотент», що звучало вироком для будь-якого чоловіка і означало не лише дискваліфікацію на любовному ложі, а й зневажливе ставлення соціуму. Адже «чоловіча сила» завжди була головним атрибутом справжнього чоловіка, асоціювалася з успішністю, привабливістю, здоров’ям, була запорукою повноцінного інтимного та щасливого сімейного життя.
Застосування сосок, кремів, защіпок, годинників-шокерів, оперативне втручання на носоглотці, які широко рекламуються в Інтернеті, марні, неефективні і навіть заборонені в країнах Європи!
Іноді мені здається, що люди намагаються впоратися із проблемою, ліквідуючи її наслідки, а не саму причину. Абсурдно і марно, на мій погляд. Адже якщо гора стоїть на шляху – треба прибирати гору, а не розчищати каміння біля підніжжя, що впало з вершини, правда?