Хтось із домашніх сідає в ліжку з розгубленим поглядом і бурмоче щось незрозуміле. Іншої ночі він ходить квартирою, так і не прокинувшись. Дитина посеред ночі кричить і плаче, але не впізнає маму й не заспокоюється. А зранку ніхто нічого не пам’ятає.
Це не містика й не «характер». Так проявляються розлади пробудження з NREM-сну — група парасомній, до якої належать сноходіння, нічні жахи та пробудження зі сплутаністю свідомості. Розповідаємо, чим вони відрізняються, що їх провокує, чим вони небезпечні й чому ключ до лікування іноді лежить там, де його не чекають, — у порушеннях дихання уві сні.
Три розлади — одна природа
Усі три розлади виникають, коли людина частково прокидається з глибокого сну. Зазвичай це перша третина або перша половина ночі, коли глибокого (повільнохвильового) сну найбільше.
Під час епізоду людина може:
- мати розплющені очі;
- здаватися прокинутою, але бути розгубленою;
- погано реагувати на інших;
- насилу прокидатися;
- майже або зовсім не пам’ятати подію наступного ранку.
Сноходіння (сомнамбулізм). Людина встає з ліжка й ходить або виконує інші дії, продовжуючи спати. Часто все починається з пробудження зі сплутаністю свідомості: спершу людина розгублено сідає в ліжку, а потім встає й іде.
Пробудження зі сплутаністю свідомості. Людина сідає в ліжку, має дезорієнтований вигляд, говорить незв’язно, але лишається в ліжку. Збоку здається, що вона прокинулася, хоча насправді прокинулася лише частково.
Нічні жахи. Найдраматичніший із трьох розладів. Людина раптово скрикує або кричить, різко сідає з наляканим виглядом, у неї прискорюються дихання й серцебиття, вона пітніє. Нічні жахи не варто плутати з кошмарами. Кошмар — це страшний сон, після якого людина прокидається і пам’ятає його. Під час нічних жахів людина не прокидається повністю і зазвичай нічого не пам’ятає.
Ця «сім’я» ширша, ніж здається. До розладів пробудження сьогодні відносять також розлад харчування уві сні (людина напівпритомно їсть уночі), синдром нічного захлинання (раптовий жах, ніби в горлі застрягла монета; його легко сплутати з апное) і сексомнію — інтимну поведінку уві сні, яку людина не пам’ятає. Все це делікатні, але цілком медичні проблеми, і з ними можна й варто звертатися до сомнолога.
Як часто це трапляється
Діти. Канадські дослідники спостерігали майже 2000 дітей від народження до 13 років. Хоча б один епізод нічних жахів за дитинство мали 56% дітей, з піком у півтора року. Хоча б раз ходили уві сні 29%, найчастіше близько 10 років. У більшості дітей ці прояви минають самі до періоду статевого дозрівання.
Спадковість відіграє величезну роль:
- жоден з батьків не ходив уві сні — сноходили 22,5% дітей;
- один з батьків — 47,4%;
- обоє батьків — 61,5%.
Дорослі. Це не лише дитяча проблема. Приблизно в 4% дорослих розлади пробудження зберігаються з дитинства або вперше з’являються вже в дорослому віці. За даними опитування понад 19 тисяч американців, хоча б раз у житті ходили уві сні 29% дорослих, за останній рік — 3,6%, а 1% — двічі на місяць і частіше. Сімейні форми зазвичай починаються раніше й перебігають тяжче.
Що відбувається в мозку
Сучасні дослідження показують, що це змішаний стан: одні ділянки мозку, рухові та емоційні, вже не сплять, а інші, зокрема лобні, що відповідають за самоконтроль і критичне мислення, залишаються в глибокому сні.
У 2024 році група нейробіологині Франчески Сікларі записала епізоди у 22 пацієнтів за допомогою високощільної ЕЕГ і одразу після кожного епізоду розпитувала людей, що вони відчували. Результати такі:
- у 56% епізодів людина змогла розповісти, що переживала;
- у 25% відчувала, що «щось було», але не пам’ятала, що саме;
- у 19% не переживала нічого, діяла ніби в трансі.
Найчастіше люди описували сюжети загрози: треба врятувати сонечок від смерті, знайти маленьку доньку, яка нібито впала з ліжка, або вибратися з-під меблів, що падають зі стелі. Майже в половині епізодів спостерігачі бачили ознаки галюцинацій: людина намагалася вхопити неіснуючий предмет або вела уявну розмову. Мозкова активність під час таких переживань нагадувала активність під час звичайних сновидінь.
Цікава деталь: частину епізодів дослідники спровокували звуковим сигналом, але сам звук згадали лише двоє з 18 опитаних. Мозок не «чує» звук, а перекладає його на відчуття небезпеки.
Що провокує епізоди
Схильність до розладів пробудження визначають вік і спадковість. А конкретний епізод запускають провокатори:
- Недосип. Найпотужніший тригер. У дослідженні 40 пацієнтів епізоди за звичайну ніч мали 50% із них, а після безсонної ночі вже 90%. Кількість епізодів при цьому зросла майже втричі.
- Стрес. Пацієнти самі найчастіше називають саме його.
- Підвищення температури тіла: вечірні тренування, гарячка.
- Алкоголь.
- Раптовий шум і дотик.
- Порушення дихання уві сні (апное), рефлюкс, періодичні рухи ногами уві сні.
- Деякі ліки. Антипсихотики можуть посилювати епізоди. Люди, які приймають антидепресанти групи СІЗЗС, утричі частіше мають часті епізоди сноходіння. У 2019 році FDA (США) зобов’язала додати найсуворіше попередження до снодійних золпідему, езопіклону й залеплону через випадки сноходіння, керування авто уві сні й навіть смертельні наслідки. В Україні з цієї групи найпоширеніші золпідем і зопіклон, близький родич езопіклону.
Український контекст
Окремих досліджень саме про нічні тривоги поки немає. Але механізм підказує очевидне. Хронічний недосип через тривоги, раптовий шум вибухів і сирен, які часто лунають у першій половині ночі, коли глибокого сну найбільше, і постійний стрес — це водночас три головні провокатори розладів пробудження. Тож якщо в когось із домашніх епізоди почастішали або з’явилися вперше, війна цілком може бути тому причиною. Відновлення сну й беруші під час сну стають уже не дрібницею, а профілактикою.
Прихована причина: дихання уві сні
Одна з найважливіших знахідок медицини сну — зв’язок розладів пробудження з порушеннями дихання уві сні. Дихальні паузи й часткові пробудження розхитують глибокий сон і можуть щоночі «запускати» епізоди.
- Діти. У дослідженні 84 дітей зі сноходінням чи нічними жахами в 58% виявили порушення дихання уві сні. Після лікування дихання (видалення мигдаликів чи аденоїдів) епізоди зникли в усіх пролікованих дітей. У тих, хто лікування не отримав, вони тривали.
- Дорослі. У дослідженні 50 дорослих із хронічним сноходінням часто виявляли порушення дихання уві сні. Ті, хто регулярно користувався CPAP-терапією, перестали ходити уві сні впродовж усього спостереження. Хто кинув CPAP, ходив далі. Пацієнтам, які лікувалися лише заспокійливими (бензодіазепінами), сноходіння не минало.
Тобто якщо провокатором є апное, лікування апное, зокрема CPAP-терапія, може прибрати й сноходіння. Саме тому дорослим зі сноходінням часто радять полісомнографію: вона показує, що саме відбувається уві сні.
Чим небезпечні ці розлади
- Травми без болю. У дослідженні 100 дорослих сновид 47% хоча б раз травмувалися під час епізоду, і 79% із них у момент травми не відчували болю. Біль приходив тільки після пробудження. До речі, сновиди майже вчетверо частіше мають головні болі й у десять разів частіше — мігрень.
- Агресія майже завжди спровокована. Аналіз випадків насильства під час таких епізодів показав, що найчастіше воно виникало, коли людину хапали, утримували чи намагалися розбудити, або коли хтось просто був поруч. При пробудженнях зі сплутаністю свідомості так було в усіх описаних випадках. Самі по собі ці люди не схильні до насильства.
- Зв’язок із психічним здоров’ям. У дорослих з депресією сноходіння трапляється в 3,5 раза частіше. Також знайдено зв’язок з обсесивно-компульсивним розладом і зловживанням алкоголем.
Діти: коли варто придивитися
Здебільшого дитячі епізоди — це варіант розвитку, і вони минають самі. Але канадське дослідження 2026 року показало, що часті епізоди в 4 роки пов’язані з емоційними й поведінковими труднощами: тривожністю, вибуховістю, неуважністю. Клінічного рівня таких проблем сягали 12% дітей з частими епізодами проти 2% без них, а через рік — 16% проти 3%. Сильніше цей зв’язок проявлявся при нічних жахах.
Висновок авторів: сама наявність епізодів не привід для тривоги, але якщо вони часті, варто звернути увагу на емоційний стан дитини.
Що робити
- Не хапайте й не будіть людину силою. М’яко скеруйте її назад у ліжко.
- Подбайте про безпеку: зачинені вікна й балконні двері, бар’єри на сходах, жодних гострих і крихких предметів на шляху.
- Зніміть епізод на відео. Дослідники зазначають, що звичайні домашні інфрачервоні камери (радіоняні) фіксують набагато більше епізодів, ніж дві ночі в лабораторії. Відео — найкраща підказка для лікаря.
- Висипайтеся. Недосип — тригер номер один.
- Користуйтеся берушами, якщо вас будить шум.
- Не лікуйтеся самостійно снодійними. Велике дослідження на 370 тисячах людей не знайшло користі від мелатоніну, бензодіазепінів і тразодону для сноходіння.
Як лікують
Чесна відповідь така: жоден метод лікування розладів пробудження поки не перевірено в дослідженнях з плацебо-контролем. Тому лікування підбирають індивідуально, залежно від тяжкості:
- усім — керування провокаторами: режим і достатня тривалість сну, робота зі стресом (релаксація, психотерапія, гіпноз);
- за наявності супутніх розладів — їхнє лікування: апное (зокрема CPAP-терапія), рефлюкс, рухи ногами уві сні;
- у тяжких випадках — медикаментозне лікування, яке призначає лікар.
Зверніться до лікаря-сомнолога, якщо:
- епізоди часті;
- були травми або є ризик для безпеки;
- розлад з’явився вперше в дорослому віці, особливо після 40 років: схожі прояви можуть давати інші розлади, зокрема розлад поведінки у фазі швидкого сну чи нічна епілепсія;
- людина хропе, має зупинки дихання уві сні або денну сонливість.
Головне
Сноходіння, нічні жахи й пробудження зі сплутаністю свідомості — споріднені розлади, і найпростіше розрізнити їх за поведінкою:
- встає й ходить — сноходіння;
- розгублена, але в ліжку — пробудження зі сплутаністю свідомості;
- раптовий страх, крик, серцебиття — нічні жахи.
Найчастіше їх провокують недосип, стрес і порушення дихання уві сні. І якщо причиною є апное, лікування апное може повернути спокійні ночі всій родині.
Джерела:
- American Academy of Sleep Medicine. Sleepwalking, confusional arousals, or sleep terrors: What happened during the night? Sleep Education, 2026. https://sleepeducation.org/sleepwalking-confusional-arousals-sleep-terrors/
- Petit D. et al. Childhood Sleepwalking and Sleep Terrors: A Longitudinal Study of Prevalence and Familial Aggregation. JAMA Pediatrics, 2015. https://jamanetwork.com/journals/jamapediatrics/fullarticle/2281574
- Ohayon M.M. et al. Prevalence and comorbidity of nocturnal wandering in the U.S. adult general population. Neurology, 2012. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/22585435/
- Cataldi J., Stephan A.M., Haba-Rubio J., Siclari F. Shared EEG correlates between non-REM parasomnia experiences and dreams. Nature Communications, 2024. https://doi.org/10.1038/s41467-024-48337-7
- Picard-Deland C. et al. The Future of Parasomnias. Journal of Sleep Research, 2025. https://doi.org/10.1111/jsr.70090
- Laganière C. et al. Disorders of Arousal in Children and Associated Emotional–Behavioural Problems. Journal of Sleep Research, 2026. https://doi.org/10.1111/jsr.70207
- Guilleminault C. et al. Sleepwalking and sleep terrors in prepubertal children: what triggers them? Pediatrics, 2003.
- Guilleminault C. et al. Adult chronic sleepwalking and its treatment based on polysomnography. Brain, 2005.
- Lopez R. et al. Pain in Sleepwalking: A Clinical Enigma. Sleep, 2015. https://aasm.org/sleepwalkers-feel-no-pain-remain-asleep-despite-suffering-injuries/
- Pressman M.R. Disorders of Arousal From Sleep and Violent Behavior: The Role of Physical Contact and Proximity. Sleep, 2007.
- U.S. Food and Drug Administration. Boxed warning for certain prescription insomnia medicines, 2019. https://www.fda.gov/safety/medical-product-safety-information/certain-prescription-insomnia-medicines-new-boxed-warning-due-risk-serious-injuries-caused