Порівняння ефективності полісомнографії, проведеної вдома з полісомнографією, що пройшла в лабораторії/клініці сну, у діагностиці синдрому апное уві сні

Флоренс Портьє, Адріана Портманн, П’єрр Чернічоу, Ліонель Васко, Етьєн Девін, Даніель Бенхамю, Антуан Ковельє та Жан Франсуа Муір

Метою даного дослідження було порівняння домашньої полісомнографії (далі ДомПСГ) з лабораторною полісомнографією (далі ЛабПСГ) у діагностиці синдрому обструктивного апное уві сні (СОАС). Загалом 103 пацієнти, направлені на дослідження СОАС, пройшли дві полісомнографії з використанням портативного пристрою для домашнього обстеження та повноцінного полісомнографа в лабораторії/клініці сну (обидва пристрої були виготовлені однією і тією ж компанією). Двадцять відсотків записів полісомнографії на домашньому пристрої (ДомПСГ) та 5% записів ЛабПСГ були виключені з аналізу через втрачені дані або дані низької якості. Розподіл стадій сну та суб’єктивна якість сну були однаковими для обох методів. При використанні ЛабПСГ середній (±SD) RDI становив 25,7 (±30,6) проти 22,8 (±31,5) при використанні ДомПСГ (p>0,05). Абсолютні відмінності між домашнім та лабораторним індексом респіраторних порушень (RDI) становили менше 10 для 65% пацієнтів.

Неузгоджені RDI (тобто відмінності більше 10) спостерігалися для 63% людей з тяжким синдромом апное уві сні (RDI > 30) порівняно з 22% людей із середнім або помірним апное (RDI ≤ 30) (p<0,05). Вищі відмінності RDI були пов’язані з поганим сигналом повітряного потоку в домашніх умовах. Сорок сім відсотків пацієнтів віддали перевагу ЛабПСГ. Наші результати свідчать про те, що проведення полісомнографії вдома було неможливим для 33% пацієнтів; не було доказів кращої якості сну та запису толерантності в домашніх умовах; надійність домашньої полісомнографії для діагностики синдрому нічного апное залежить від якості даних, одержаних за відсутності спостереження нічної медсестри чи інженера.

Синдром апное уві сні (СОАС) має високу поширеність, за оцінками фахівців, на синдром апное сну страждають 4% чоловіків і 2% жінок віком від 30 до 60 років (1). СОАС асоціюється з підвищеною захворюваністю та зі значною смертністю. Лікування синдрому апное зменшує у пацієнтів надмірну денну сонливість та збільшує їхнє виживання (2). Постановка діагнозу була заснована на стандартній полісомнографії (ПСГ) протягом ночі у лабораторії/клініці сну (ЛабПСГ) (2, 3). Однак це трудомістке та дороге обстеження. Довгі списки пацієнтів, які очікують на свою призначену дату проведення полісомнографії в лабораторіях сну, призводять до тривалої відсутності діагнозу та відсутності своєчасного лікування СОАС. Було б більш практичним, менш дорогим і менш трудомістким проводити ці дослідження в домашніх умовах або без нагляду медичного персонала(4). Кардіореспіраторні дослідження можуть бути прийнятною альтернативою ЛабПСГ для пацієнтів у групі стратифікації з високою ймовірністю (на підставі історії хвороби та обстеження) (2), а деякі пристрої можуть підходити для обстеження вдома в умовах без нагляду персоналу (4-9).

Домашня повна полісомнографія (ДомПСГ) може бути альтернативою ЛабПСГ: вона дозволяє ідентифікувати стадії сну і розрахувати загальний час сну (TST), і, отже, дозволяє точно оцінити індекс респіраторних порушень (RDI). Технічний прогрес і зменшення розмірів портативних пристроїв дозволяють проводити домашні записи, що не обслуговуються; їх використання значно побільшало. Амбулаторні пристрої ПСГ були перевірені у лабораторних умовах (10, 11). За винятком дослідження, проведеного Фраєм та його колегами (12), у реальних домашніх умовах є небагато даних про ПСГ (13-16).

Залишаються питання, що стосуються здійсненності та якості даних, отриманих у реальних домашніх умовах. Крім того, під час нічних досліджень пацієнти сплять у своїй звичайній обстановці і тому повинні мати найкращу якість сну. Надійність діагностики апное за допомогою ДомПСГ ще належить оцінити. Дані щодо прийняття та переносимості ДомПСГ пацієнтами повинні бути зібрані та враховані при розробці цього методу. Домашня полісомнографія має бути дешевшою, ніж полісомнографія у лабораторії сну, тому що вона дозволяє уникнути нічного перебування у лікарні та не вимагає участі нічних медсестер чи технічних фахівців.

Метою даного дослідження було оцінити, в реальних умовах, ДомПСГ у порівнянні з ЛабПСГ на основі цих критеріїв.

Пацієнти

Загалом 333 нових пацієнтів було направлено до лабораторії сну відділення пневмології (Центр Лікарні Університету Руана, м.Руан, Франція) з підозрою на синдром апное сну. Двісті тридцять із цих пацієнтів (69%) були включені до дослідження: 49 пацієнтів (14,7%) жили занадто далеко, 63 інших (18,9%) були визнані нездатними пройти полісомнографію вдома, тобто. не змогли дати поінформовану згоду або мали інвалідність, яка заважала проведенню обстеження; 118 пацієнтів (35,4%) відмовилися від участі у дослідженні. Сто три пацієнти (31%) дали свою поінформовану згоду та були включені до дослідження (Таблиця 1).

Таблиця 1. Данні пацієнтів (n = 103)

Домашня та лабораторна полісомнографія

Всі пацієнти були випадковим чином розподілені між двома видами ПСГ: вдома та в лабораторії. Середня затримка між двома дослідженнями становила 14 – 18 днів.

Записуючий пристрій для домашньої полісомнографії був портативним, важив 660 г і був здатний збирати та зберігати 8 годин даних від 10 до 18 каналів даних. Пацієнти приходили до лабораторії на 1 годину ближче до вечора для встановлення пристрою, спали вдома та поверталися до лабораторії наступного ранку. Перед початком дослідження ми протестували амбулаторну систему реєстрації в домашніх умовах, щоб відрегулювати фіксацію датчиків, надати рекомендації пацієнтам та розібратися з іншими практичними деталями. У лабораторії використовувалася модель повноцінного полісомнографа. Пацієнти перебували в нормальних умовах протягом ночі та під наглядом з 10:30 вечора до 6:00 ранку. Обидва пристрої записали два відведення електроенцефалограми (ЕЕГ) (C3 – A2 та C4 – A1), одну електроміограму підборіддя (EMG), дві електроокулограми (EOG), потік повітря (термістори рота та носа), рухи грудної клітки та черевної порожнини (тензодатчики) та оксиметрію (пальцевий датчик). Датчики були зафіксовані так само в обох видах обстеження. Апарат для полісомнографії вдома був амбулаторною версією повноцінного полісомнографа.

Оцінка якості даних

Необроблені дані були проаналізовані підготовленими фахівцями в галузі нейрофізіології та пневмології за допомогою одного й того самого програмного забезпечення. Для оцінки якості даних було розглянуто два критерії для кожного нічного дослідження. Це був відсоток загального часу запису (TRT) з поганим сигналом повітряного потоку та якість нейрофізіологічних даних, що класифікуються як непридатні для розпізнавання фаз сну (втрата всіх каналів). Записи були поділені на такі групи: дуже погана, погана, нормальна або дані хорошої якості (тобто доступні один, два, три чи чотири канали відповідно).

Усі дослідження, які відповідали хоча б одному з наступних критеріїв, були визнані ненадійними та виключені з подальшого аналізу:

• Більше 70% даних втрачаються в записі через комп’ютерні помилки: апаратне забезпечення (неправильне налаштування або ініціалізація дослідження, помилка зберігання даних) або збій програмного забезпечення
• Понад 80% TRT з поганим сигналом повітряного потоку
• Встановити фази сну неможливо
• Недостатній загальний час сну (TST), що визначається як TST, менше або дорівнює 180 хв.

Оцінка полісомнографії вдома та ЛабПСГ для діагностики синдрому апное уві сні

Апное і гіпопное були визначені як зменшення амплітуди повітряного потоку від 75 до 100% і від 25 до 50% відповідно протягом не менше 10 секунд. Сатурація кисню та торакоабдомінальні рухи були проаналізовані одночасно. Визначення фаз сну проводилося відповідно до критеріїв Rechtschaffen та Kales (17). Фіксувалися пробудження більш ніж на 10 секунд. Синдром апное був визначений у пацієнтів з індексом респіраторних порушень (RDI) ≥ 15, а синдром тяжкого апное сну у пацієнтів з RDI ≥ 30. Відповідність записаних даних між ДомПСГ та ЛабПСГ для вимірювання RDI оцінювалася за методом Бланда та Альтмана (18). Різниця RDI між цими двома методами дослідження вважалася значною за двома критеріями: різниці RDI більше ± 5 або більше ± 10 подій на годину протягом сну. Також було розглянуто, чи були значення RDI, отримані двома методами, які не відповідають порівняно з нормальним порогом (15 подій на годину протягом сну).

Оцінка сприйняття пацієнтами 2-х видів обстежень на наявність апное

Вранці пацієнти заповнювали опитувальник про своє сприйняття кожного із 2-х видів нічного дослідження.

Якість сну з використанням обох видів пристроїв оцінювалася за часом, проведеним у ліжку (годинник), часом сну (годинник), якістю сну (з використанням візуальної аналогової шкали від 0 [«дуже добре»] до 10 [«дуже погано»]), та кількості передбачуваних пробуджень. Сон вважався таким самим, краще чи гірше, ніж зазвичай. Нарешті, пацієнтів запитували про їхнє ставлення до кожного з пристроїв запису та перевагу одного з них.

Інші статистичні методи

Кількісні дані, виміряні у тих же пацієнтів, порівнювалися з парним тестом Стьюдента (або непараметричним тестом Крускалла-Уолліса при застосуванні), а якісні дані порівнювалися з парним 2-тестом.

Якість полісомнографічних даних

З 103 пацієнтів 21 (20%) були виключені з аналізу через низьку якість даних для ДомПСГ і 5 (5%) для ЛабПСГ, включаючи 1 пацієнта для обох типів ПСГ (p<0,001). Втрата даних через комп’ютерні помилки відбулася у шести пацієнтів (6%) з ДомПСГ і в жодного з ЛабПСГ. Слабкий сигнал повітряного потоку спостерігався у 11 (11%) пацієнтів з ДомПСГ порівняно з 2 (2%) пацієнтами з ЛабПСГ, включаючи 1 пацієнта з обома типами ПСГ (p<0,01). Визначення фаз сну було неможливим для одного пацієнта (1%) з ДомПСГ і в жодного з ЛабПСГ. Недостатній TST спостерігався у трьох пацієнтів (3%) з ДомПСГ та у трьох інших пацієнтів (3%) з ЛабПСГ.

Оцінка якості запису домашньої та лабораторної полісомнографії

У 78 пацієнтів (76%) для аналізу були доступні дані ДомПСГ та ЛабПСГ. Їхні характеристики не відрізнялися від характеристик усієї вибірки.

Дані сну: TRT і TST були довшими вдома, ніж у лабораторії, але структура сну була схожа вдома і в лабораторії (Таблиця 2). Дані сну не відрізнялися між першою та другою ночами, незалежно від використовуваного методу. Якість нейрофізіологічних даних була визначена як правильна або хороша (тобто доступно три або чотири канали) у 59 пацієнтів (76%) з ДомПСГ порівняно з 65 пацієнтами (83%) з ЛабПСГ (p = 0,09), включаючи 56 пацієнтів з коректними даними або гарною якістю, одержаними обома методами.

Таблиця 2. Дані полісомнографії (n=78)

Діагностика апное: при використанні ЛабПСГ середній (± SD) RDI становив 25,7 (± 30,6) проти 22,8 (± 31,5) при використанні ДомПСГ. Використовуючи ЛабПСГ, 37 пацієнтів (47%) були визнані страждаючими синдромом апное, а 31 пацієнт (40%) з ДомПСГ, включаючи 30 пацієнтів (38%) обома методами (p<0,05). Відповідність у вимірі RDI між лабораторною полісомнографією та полісомнографією вдома показано на малюнку 1. Середня відмінність RDI між ДомПСГ і ЛабПСГ (середнє значення -2,9; 95% інтервал від 30 до 36) не відрізнялося від 0 (р = 0,13) . У 45 пацієнтів (57%) різниця в RDI між двома типами ПСГ становила більше ± 5 подій на годину (у 27 пацієнтів (35%) при розгляді різниці, що перевищує ± 10 подій на годину). Вісім із 45 пацієнтів мали різний діагностичний статус, отриманий за допомогою ДомПСГ або ЛабПСГ (вісім пацієнтів, рахуючи різницю понад 10). Крім того, невідповідні результати були пов’язані з важким апное: невідповідний RDI (різниця на більше ± 10 нічних подій на годину) спостерігався у 12 із 54 пацієнтів (22%) з нормальним RDI або помірним апное, порівняно з 15 із 24 пацієнтів (63 %) з важким апное (р<0,001). Зважаючи на різницю RDI, що перевищує ± 5 нічних подій на годину, як дисонуючу, у 27 з 54 пацієнтів з нормальним або помірним апное (50%) був дисонуючий RDI, і у 18 з 24 пацієнтів з важким апное (75%) був дисонуючий RDI (р<0,02). Крім того, більш високі відмінності RDI були пов’язані з поганим сигналом повітряного потоку в домашніх умовах. У 19 пацієнтів з більш ніж 20% (і менш ніж 80%) часу запису з поганим сигналом повітряного потоку в домашніх умовах відмінності RDI були вищими (у середньому -9,8; 95% інтервал, від -40 до 20,4), ніж у 59 пацієнтів (середнє значення -0,7; 95% інтервал, від -19,6 до 32,6) з менш ніж 20% часу запису при поганому сигналі повітряного потоку в домашніх умовах (р <0,04).

Малюнок 1. Порівняння індексу респіраторних порушень (RDI), виміряних вдома (ДомПСГ RDI) та в лабораторії (Лаб RDI). Пунктирні лінії представляють середнє усунення індивідуальних відмінностей та межі узгодженості (середнє усунення ± 2 SD відмінностей). У затіненій області знаходяться пацієнти з абсолютною різницею 2-RDI менше 10 подій на годину.

Оцінка сприйняття обстеження пацієнтом

Якість сну (див. таблицю 3). Пацієнти проводили більше часу у ліжку вдома, ніж у лабораторії. Якість сну та кількість нічних пробуджень не відрізнялися між двома методами.

Таблиця 3. Суб’єктивна оцінка якості сну (n=78)

Ставлення пацієнтів до апаратів полісомнографії: 53 пацієнти (68%) відчували себе некомфортно з ДомПСГ проти 54 (69%) з ЛабПСГ, включаючи 42 пацієнти, яким було некомфортно в 2-х методах. Занепокоєння були викликані переважно датчиками (54% з ЛабПСГ і 57% з ДомПСГ).

Вподобання пацієнтів: 37 пацієнтів (48%) віддали перевагу ЛабПСГ, тому що пристрій був менш громіздким (38%), вони відчували себе менш неспокійними та в безпечніших умовах (30%), або вони краще спали в лабораторії (22%). Двадцять два інших пацієнти (28%) віддавали перевагу ДомПСГ, тому що вони краще спали (50%) або перебували в нормальному оточенні (36%). Зрештою, 19 пацієнтів (24%) не мали конкретних переваг.

Практична здійсненність домашньої полісомнографії

ДомПСГ не вважалася відповідним методом для однієї третини наших нових пацієнтів через інвалідність або через труднощі, пов’язані з поїздками до лабораторії. Існують очевидні обмеження у виконанні домашньої полісомнографії для пацієнтів з обмеженими можливостями, які перешкоджають їхньому обстеженню вдома. Цей відсоток залежить від соціального рівня населення, що записується на обстеження апное до центру сну. Іншим чинником є ​​густота населення навколо центру сну. На наш досвід, пацієнти, які живуть більш ніж за 40 км від лікарні, відмовилися від двох зворотних поїздок і вважали за краще провести ніч у лабораторії сну/клініці сну. У дослідженні, проведеному Фраєм та його колегами, для 26% попередньо відібраних пацієнтів не провели домашню ПСГ через інвалідність (18%) або через труднощі з транспортуванням пацієнта (8%) (12). Наші результати показують, що для сну було б важливо враховувати цей відсоток при виборі процедури діагностики синдрому апное вдома.

Якість записаних даних

Наші результати підкреслюють досить високий відсоток збоїв запису (20% у домашніх умовах порівняно з 5% у лабораторії) та труднощі у отриманні технічно точних фаз сну в домашніх умовах. На нашу думку, проспективна оцінка якості даних є найважливішою для перевірки пристроїв автоматичного запису. Низька якість або втрата даних призводять до повторних досліджень у нічний час та збільшення вартості, а також до помилкових чи неточних результатів. Невідповідні результати спостерігалися у наших пацієнтів із поганим сигналом повітряного потоку в домашніх умовах (11%). Це було пов’язано з тим, що нашим пацієнтам доводилося встановлювати датчики самостійно після вечері, деякі не налаштовували пристрій відповідно до рекомендацій, інші пошкодили обладнання.

Отже, датчики повинні бути міцними, простими у користуванні та відповідними для обстеження вдома. Для спрощених кардіореспіраторних портативних реєстраторів, які були протестовані в домашніх умовах, втрата даних оцінювалася в діапазоні від 4 до 24% (5, 9, 19-21). Є кілька досліджень, у яких оцінювалася якість даних ДомПСГ; Пелетьє-Флері та його колеги, які використовують те саме обладнання, що й ми, втратили 23,4% своїх нічних досліджень вдома (22). Тим не менш, Фрай та його колеги не втратили жодного запису ДомПСГ, і кожен параметр був записаний більш ніж у 95% випадків (12).

Якість та міцність датчиків та їх фіксація, а також якість навчання та інформування пацієнтів: ось фактори, які, ймовірно, пояснюють різницю у результатах. Для Нінан та його колег якість даних могла б бути покращена, якби інженер встановив пристрій вдома у пацієнта (14). Однак цей метод вимагає великих витрат часу від інженера, особливо якщо пацієнти живуть далеко, що збільшує вартість домашніх досліджень. Порівняльні дані між цими двома методами (вдома чи центрі сну) ще доступні (23).

Надійність акумуляторів, програмного забезпечення та обладнання також є важливим фактором при виборі амбулаторного пристрою, щоб зменшити ймовірність втрати даних.

Оцінка домашньої полісомнографії та лабораторної полісомнографії для діагностики синдрому обструктивного апное уві сні

Дані сну: TRT і TST були довшими вдома, тому що наші пацієнти мали можливість адаптувати домашню сесію запису до своїх звичок сну. У клініці сну вони прокидалися раніше, ніж звикли вставати вдома. Незважаючи на цю різницю в TST, ми не спостерігали жодної різниці в структурі сну та в суб’єктивній оцінці якості сну вдома в порівнянні з лабораторними умовами. Це може бути пояснено тим фактом, що більшість пацієнтів з апное мають здатність легко засипати в будь-якому місці, і їх розлади сну набагато більш схильні до впливу порушень дихання, ніж навколишній обстановці під час сну. Той факт, що структура та ефективність сну можуть бути змінені незнайомим оточенням лабораторії сну, не було доведено. Фрай та його колеги спостерігали більш тривалі TRT та TST та кращу суб’єктивну оцінку сну в лабораторії (12). Чи полісомнографія в лабораторії залишатиметься “золотим” стандартом, залишається спірним.

Постановка діагнозу апное. Спостерігалася відповідність між ДомПСГ та ЛабПСГ, особливо для пацієнтів без апное та пацієнтів з помірною формою нічного апное сну. Велику варіабельність RDI було виявлено у 35% пацієнтів, головним чином у випадках важкої форми апное та даних низької якості. Однак лише 8 з 78 пацієнтів були визнані здоровими за одним методом та хворими на синдром апное за іншим. На підставі тих же критеріїв Bliwise та його колеги виявили 18% пацієнтів з високою варіабельністю, тобто різниця у RDI протягом двох ночей, що перевищує 10 подій на годину (24). У нашому дослідженні розбіжності, що спостерігаються між ДомПСГ і ЛабПСГ, можуть бути пояснені або відмінностями у двох пристроях, або відмінностями в умовах запису (в домашніх умовах порівняно з лабораторними), або варіаціями дихання від ночі до ночі.

Відмінності між двома моніторингами були зведені до мінімуму, тому що ми використовували аналогічні пристрої, датчики та програмне забезпечення, зроблені однією компанією. Також усі необроблені дані були оцінені одними й тими самими лікарями.

Основні відмінності були пов’язані з умовами запису: домашній запис або лабораторний, а також від того, був запис під наглядом фахівців чи ні. Очевидно, що домашні умови не були стандартизовані та не контролювалися. Пацієнтам рекомендувалося не пити алкоголь, не приймати снодійне, не спати з увімкненим телевізором тощо, оскільки ці фактори могли вплинути на порушення дихання. Баллестер та його колеги виявили суттєву різницю між поведінкою пацієнта в лабораторії сну та вдома (25). З іншого боку, стандартизовані лабораторні умови можуть відрізнятися від повсякденних навичок пацієнта, і основне питання, ймовірно, полягає у визначенні порушень дихання в нормальних умовах сну.

Крім того, умови домашнього запису без нагляду фахівців були пов’язані у нашому дослідженні із даними низької якості. Поганий сигнал повітряного потоку був пов’язаний з вищими відмінностями RDI, тому що кількість дихальних подій була неточною. Під час проведення полісомнографії в лабораторії/клініці сну середня кількість технічних втручань для коригування сигналів складала чотири за ніч. Пелетьє-Флері та його колеги порівняли домашню полісомнографію з позалабораторною ПСГ, яка проводиться під наглядом персоналу клініки сну, та змогли покращити якість даних за допомогою цього другого методу (22).

Мінливість порушень дихання від ночі до ночі добре документована (9, 24, 26, 27). Це порушує питання достовірності одного нічного дослідження як діагностичного тесту і впливає на результати всіх досліджень, у яких порівнюються різні нічні дослідження. Багато факторів були пов’язані з нічною мінливістю: відмінності в позі та положенні тіла, прийом ліків та алкоголю, закладеність носа, композиція фаз сну та легеневий статус (9, 24).

Ми не оцінювали ні дихальне зусилля з мікропробудженнями, ні періодичні рухи ніг, які могли бути пов’язані з синдромом апное, і, можливо, могли частково пояснити мінливість від ночі до ночі. Однак неможливо передбачити конкретну роль цих факторів для кожного пацієнта. Віттіг та його колеги виявили, що у пацієнтів з легким ступенем апное рівень варіабельності був вищим, ніж у пацієнтів з важким апноем сну (26). Це було підтверджено іншими дослідженнями (9, 24, 27). Ми також спостерігали більш високу варіабельність у тяжкому ступені апное уві сні. Це менш важливо для підбору терапії, який, як правило, такий самий для важкої форми апное.

На нашу думку, невідповідність між цими двома методами, які ми спостерігали, була пояснена головним чином низькою надійністю обстеження вдома.

Думка пацієнтів

Більшість наших пацієнтів віддавали перевагу полісомнографії в лабораторії сну. У своїй суб’єктивній оцінці домашньої та лабораторної ПСГ Фрай та його колеги повідомили, що їхні пацієнти також віддали перевагу обстеженню в клініці сну під наглядом медичного персоналу. Вони обрали повноцінне обладнання та доступність інженера або нічної медсестри і, всупереч поширеній думці, мали найкращу якість сну в лабораторії (12). Однак спрощені кардіореспіраторні домашні дослідження (скринінг вдома), ймовірно, краще сприймаються пацієнтами, ніж полісомнографічні дослідження вдома. Полісомнографи в домашніх умовах вважаються надто громіздкими через наявність великої кількості датчиків на голові.

Оцінка вартості 2-х видів полісомнографії

Середня вартість госпіталізації стандартного пацієнта лабораторії сну виявилася вдвічі вищою ніж обстеження вдома (28). Без витрат на вартість технічного обслуговування вночі та вартість перебування у лікарні, домашня полісомнографія дійсно обійдеться значно дешевше. Це 50% зниження вартості має враховуватись при розгляді 20% відмови обладнання в домашніх умовах. Фінансова вигода домашньої полісомнографії може бути значно покращена, якщо дані, отримані в обстеженні вдома заслуговуватимуть на довіру.

На закінчення, ДомПСГ є корисною процедурою діагностики нічного апное уві сні, тому що вона дешевша і може замінити полісомнографію в клініці сну за певних умов. ДомПСГ не підходить для всіх пацієнтів, і її надійність залежатиме від якості даних, отриманих за відсутності спостереження нічної медсестри та інженера. Також немає доказів кращої якості сну вдома чи кращої переносимості цього методу. Необхідні подальші дослідження, щоб чітко визначити тип пацієнтів, яким може бути корисна ДомПСГ, та оптимальні умови для її проведення.

Якщо Вам потрібна порада сомнолога, як вчинити у Вашій ситуації або Ви хочете записатися на обстеження – Ви завжди отримаєте вичерпну телефонну консультацію:

(050) 311-39-67 Інна Олексіївна, (050) 410-75-57 Юлія Олексіївна.

Використана література