Артеріальна гіпертензія та порушення дихання уві сні
Пацієнти з резистентною або неконтрольованою артеріальною гіпертензією часто мають супутні порушення дихання під час сну, такі як синдром обструктивного апное сну (СОАС). Це становить серйозну клінічну проблему, адже звичайна медикаментозна терапія не завжди ефективна: навіть при лікуванні артеріальний тиск не опускається нижче 140/90 мм рт. ст. Особливо вразливими є жінки старшого віку в постменопаузальному періоді, у яких збільшується вага та виникає хропіння. Проте апное не завжди асоціюється з хропінням, тому клінічна настороженість є важливою.
Доктор Юрій Погорецький, кандидат медичних наук, президент Української асоціації медицини сну, у своїй лекції розглядає сучасні стандарти діагностики та лікування порушень сну у пацієнтів з гіпертензією.
Значення сну у сучасній медицині
Значні кроки у сомнології були зроблені нещодавно. У серпні 2020 року Американська академія медицини сну доповнила формулу здорового сну, а вже у жовтні 2023 року ВООЗ офіційно визнала сон критично важливим фактором здоров’я. Гасло Всесвітнього дня сну 14 березня 2025 року: “Зробимо здоровий сон пріоритетом”.
В Україні проф. Сердянко підтримав впровадження нових протоколів, зокрема клінічного протоколу по артеріальній гіпертензії ще у 2012 році. Наукові дані підтверджують: понад 78% пацієнтів з гіпертензією мають апное різного ступеня та потребують СІПАП-терапії.
СОАС як фактор ризику при резистентній гіпертензії
Європейське товариство кардіологів змінило підхід: у нових рекомендаціях СОАС прямо вказаний як поширене супутнє захворювання при гіпертензії, особливо резистентній. Дослідження показують, що до 60% таких пацієнтів мають СОАС.
Слід насторожитися при ожирінні, нічному підвищенні тиску за даними добового моніторингу, або відсутності нічного зниження тиску. Навіть без типових симптомів апное можливе. Діагноз підтверджується спрощеною або повною полісомнографією.
Апное легкого ступеня: індекс до 15; середнього: 15–30; важкого: понад 30 зупинок дихання на годину. Типові симптоми: денна сонливість, втома, порушення концентрації, хропіння (але не завжди), аритмії, ожиріння, неспокійний сон, нічна гіпертензія.
Механізми впливу СОАС на артеріальний тиск
Патофізіологія СОАС включає періодичну обструкцію верхніх дихальних шляхів, гіпоксемію, гіперкапнію, коливання внутрішньогрудного тиску та активацію симпатичної нервової системи. Кожен епізод апное запускає каскад судинних та нейрогуморальних реакцій.
СОАС супроводжується підвищенням жорсткості судин, активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та зниженням чутливості барорецепторів. Вплив хронічної інтермітуючої гіпоксії також погіршує стан. Порушення нормального нічного зниження артеріального тиску спостерігається у 48–84% пацієнтів із СОАС.
Крім того, наявність СОАС асоціюється з підвищеним ризиком поліорганної дисфункції, інсультів, інфарктів, серцевої недостатності, фібриляції передсердь, цукрового діабету, атеросклерозу.
Терапія: мультидисциплінарний підхід
Лікування СОАС включає СІПАП-терапію (золотий стандарт), зниження маси тіла, ортодонтичні капи. Важливо починати лікування рано, особливо у складних пацієнтів з коморбідністю. У пацієнтів із серцевою недостатністю 80% мають СОАС, а при діабеті він зустрічається дуже часто. Відповідно, при наявності одного з цих станів варто активно шукати інший.
СІПАП-терапія покращує чутливість до інсуліну, знижує рівень глікованого гемоглобіну та тиск. Нові дані вказують, що регулярне використання СІПАП зменшує ризик смерті на 37%, серцево-судинних ускладнень — на 50%.
Приклад: пацієнт з тяжким СОАС (213 секунд апное), на тлі СІПАП повністю відновив дихання, стабілізував тиск та уникнув інсульту й кардіостимулятора. Також спостерігалося самостійне відновлення ритму при фібриляції передсердь.
СОАС у жінок, вагітних і молодих матерів
У третьому триместрі вагітності поширеність СОАС досягає 97%. Дослідження 2003 року виявило, що у 52% жінок на 6 місяці вагітності був СОАС, і СІПАП-терапія забезпечила нормальні пологи та здорових новонароджених. Неліковане апное збільшує ризик викиднів, прееклампсії та смертності.
Особливо трагічні історії серед молодих мам із недіагностованим СОАС: хронічне недосипання призводило до суїцидальних думок. Після підбору СІПАП терапії стан нормалізувався.
Також безсоння часто буває не окремою нозологією, а наслідком нічного хропіння партнера. Перенесення хропуна в іншу кімнату часто усуває безсоння у жінок.
Висновки
Сучасна українська стратегія ведення пацієнтів із артеріальною гіпертензією має включати активний скринінг на СОАС. Поширеність синдрому серед пацієнтів з гіпертензією висока.
Полісомнографія — золотий стандарт діагностики, СІПАП — основа лікування. Необхідно інтегрувати ці підходи навіть в умовах війни, адже кількість пацієнтів із порушеннями сну зростає як серед цивільних, так і серед військових.
Пацієнтам варто рекомендувати фіксувати хропіння та паузи дихання на відео, а лікарям — не боятися призначати СІПАП.
“Мирної ночі тим, хто спить, і Божого захисту тим, хто не спить.”
