Відгук пацієнта: “Сонливість була нескінченна. Постійно. Де сидів – там спав, де стояв – там спав. За кермом спав. Не відключався, але…”

– Хай читає, хай вона, а я потім виправлю її, чи вона правду говорить. Я сплю, то я не чую, що там.

 

– Що було? Як Ви себе почували?

– Раніше?

 

– Так.

– О! Не міг спати.

 

– Не міг спати. В туалет?

– Так, частенько.

 

– Скільки разів?

– Разів 4-5 вставав за ніч.

 

– Сонливість?

– Так. Нескінченна. Постійно. Де сидів – там спав, де стояв – там спав. За кермом спав. Не відключався, але…

 

– Депресія?

– Ну, так.

 

– Зниження працездатності?

– Зниження всього. Це вже Ви її (жінку) питаєте.

 

– Так, питаємо. Ні, скажіть про машину, яку Ви штовхали в зад.

– Ха-ха-ха. Ну, да.

 

– Тобто, страшно було їздити задом?

– Так, в мене постійні депресії були.

 

– І не висипались?

– Ой, ні. Сну не було і взагалі життя не було. Жили, але то було не життя.

 

– Так, ми з Вами зараз акцентуємо увагу. Беремо калькулятора і рахуємо: задача на цей рік. Зараз яка вага?

– 143 кг

 

– У інституті Ви яким були, яка вага була?

– 165 кг.

 

– У інституті, тобто в молодості.

– О! В молодості. Ой, забули.

 

– Ви мені обіцяли фотографію. Так, худнемо. 143 кг, мінімум, давайте так: 90-95 кг.

– Ого!

 

– Що ого? А що Ви мені статистику підводите? 143-95 = 48 кг. Тьху, півроку.

– Ха! Як сказати: «Тьху». Треба зробити Юрій Несторовичу. Це не легка задача.

 

– Я зафіксував.

– Ні-ні-ні. Ви нелегке завдання поставили.

 

– Скажіть: «Я хочу».

– Ну, я хочу, я хочу. Це мені треба, треба.

 

– О! Так!