Відгук пацієнта: «Сонливість була нескінченна. Постійно. Де сидів – там спав, де стояв – там спав. За кермом спав. Не відключався, але…»

— Хай читає, хай вона, а я потім виправлю її, чи вона правду говорить. Я сплю, то я не чую, що там.

— Що було? Як Ви себе почували?

— Раніше?

— Так.

— О! Не міг спати.

— Не міг спати. В туалет?

— Так, частенько.

— Скільки разів?

— Разів 4-5 вставав за ніч.

— Сонливість?

— Так. Нескінченна. Постійно. Де сидів – там спав, де стояв – там спав. За кермом спав. Не відключався, але…

— Депресія?

— Ну, так.

— Зниження працездатності?

— Зниження всього. Це вже Ви її (жінку) питаєте.

— Так, питаємо. Ні, скажіть про машину, яку Ви штовхали в зад.

— Ха-ха-ха. Ну, да.

— Тобто, страшно було їздити задом?

— Так, в мене постійні депресії були.

— І не висипались?

— Ой, ні. Сну не було і взагалі життя не було. Жили, але то було не життя.

— Так, ми з Вами зараз акцентуємо увагу. Беремо калькулятора і рахуємо: задача на цей рік. Зараз яка вага?

— 143 кг

— У інституті Ви яким були, яка вага була?

— 165 кг.

— У інституті, тобто в молодості.

— О! В молодості. Ой, забули.

— Ви мені обіцяли фотографію. Так, худнемо. 143 кг, мінімум, давайте так: 90-95 кг.

— Ого!

— Що ого? А що Ви мені статистику підводите? 143-95 = 48 кг. Тьху, півроку.

— Ха! Як сказати: «Тьху». Треба зробити Юрій Несторовичу. Це не легка задача.

— Я зафіксував.

— Ні-ні-ні. Ви нелегке завдання поставили.

— Скажіть: «Я хочу».

— Ну, я хочу, я хочу. Це мені треба, треба.

— О! Так!