Пацієнт із гіпертензією, яка не піддається трьом препаратам. Жінка з астмою, що загострюється саме вночі. Чоловік, якого втретє готують до кардіоверсії. Молода вагітна з набряками й високим тиском. Здається, у них немає нічого спільного, крім одного: у кожного є шанс, що діагноз неповний, бо ніхто не подивився, як людина дихає уві сні.
Про це говорив на конференції головний лікар лабораторії сну SleepLab Юрій Нестерович Погорецький — кандидат медичних наук, кардіолог і сомнолог, президент Української асоціації медицини сну. Тема доповіді звучала академічно: сомнологічні стандарти діагностики й лікування порушень дихання уві сні при хронічних захворюваннях. А головне питання було цілком практичне: чи можна відтермінувати появу й прогресування хронічних хвороб, якщо вчасно знайти й лікувати апное.
Що таке обструктивне апное сну і чому воно таке підступне
Синдром обструктивного апное сну (СОАС) — це стан, коли під час сну м’які тканини глотки періодично спадаються й перекривають дихальні шляхи. Грудна клітка й діафрагма продовжують робити дихальні рухи, але повітря в легені не надходить. Рівень кисню в крові падає, мозок «прокидається» на кілька секунд, щоб відновити дихання, і так повторюється знову й знову. Сон стає уривчастим, а вдень з’являються сонливість і втома.
Норма сатурації (насичення крові киснем) — 96–98%. У пацієнтів із тяжким апное, яких обстежують у SleepLab, вона вночі може опускатися до 50% і нижче. У тяжких випадках за ніч фіксують кілька сотень зупинок дихання, а сумарно людина проводить у гіпоксії години. Саме повторювана нічна гіпоксія, за словами доповідача, — головний тригер, який пов’язує апное з ураженням серця, судин, обміну речовин.
Поняття «синдром апное сну» у 1970-х роках сформулював американський сомнолог Крістіан Гійоміно. Масштаб проблеми показали дослідження Террі Янг з Вісконсинського університету: у 1993 році вона оцінила поширеність апное серед людей середнього віку, а в 1997-му з’ясувала, що 93% жінок і 82% чоловіків із помірним і тяжким апное не мають встановленого діагнозу. За свіжими популяційними даними, які наводив доповідач, апное є майже в половини дорослих чоловіків. У жінок до менопаузи воно трапляється рідше, але з віком різниця між статями зникає.
Сон як частина здоров’я серця
У 2022 році Американська асоціація серця додала здоровий сон восьмим пунктом до переліку показників серцево-судинного здоров’я Life’s Essential 8, поряд із харчуванням, фізичною активністю, відмовою від куріння, вагою, холестерином, глюкозою та тиском. Для сомнологів це було визнанням того, про що вони говорять десятиліттями: сон — не пасивний відпочинок, а повноцінний фактор ризику або захисту.
Легені: риніт, астма, ХОЗЛ
Пульмонологічний блок лекції починався з алергічного риніту. Понад 40% пацієнтів із ринітом скаржаться на хропіння, сон, після якого не почуваються відпочилими, нічні пробудження й важке засинання. Що тяжчий риніт, то сильніші скарги. А за даними дослідження DREAMS, з апное сну пов’язана насамперед тривалість риніту: чим довше закладений ніс, тим вищий ризик.
При бронхіальній астмі ланкою, що зв’язує її з апное, є гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ). Вміст шлунка, закидаючись у стравохід, може потрапляти в дихальні шляхи (мікроаспірація) або рефлекторно провокувати бронхоспазм. ГЕРХ виявляють у 58–62% пацієнтів з обструктивним апное, а люди з нічним рефлюксом удвічі частіше мають астму й нові респіраторні симптоми. Показово, що на тлі СІПАП-терапії в пацієнтів з апное зменшуються і нічний рефлюкс, і нічні напади астми.
При хронічному обструктивному захворюванні легень (ХОЗЛ) ніч — найважчий період. Ще в 1962 році описали, що в цих пацієнтів сатурація під час сну падає сильніше, ніж удень. В опитуванні 803 хворих понад 30% пацієнтів із тяжким ХОЗЛ назвали ніч найпроблемнішим часом доби, а за іншими даними нічні симптоми турбують від 50% хворих із легкою формою до 80% із дуже тяжкою. Нічні симптоми пов’язані з частішими загостреннями, госпіталізаціями й нижчою виживаністю.
Висновок для практики: пацієнтів із важкоконтрольованою астмою варто обстежувати на апное, а в пацієнтів з апное — шукати риніт, астму й ХОЗЛ. Лікування одного без іншого дає половинчастий результат.
Серце й судини: найбільша зона перетину
Цифри, які навів Юрій Погорецький, говорять самі за себе. Апное сну виявляють у:
- 30–83% пацієнтів з артеріальною гіпертензією;
- 65% пацієнтів з ішемічною хворобою серця;
- 75% людей, які перенесли інсульт;
- 55% пацієнтів із серцевою недостатністю;
- 50% пацієнтів з аритміями.
Механізм пояснюється тим, що відбувається з організмом під час кожної зупинки дихання. Падає кисень, накопичується вуглекислий газ, у грудній клітці виникає різкий від’ємний тиск, мозок раз у раз пробуджується. Організм реагує викидом адреналіну й норадреналіну, системним запаленням, оксидативним стресом, ушкодженням внутрішньої оболонки судин (ендотелію), підвищеною схильністю крові до тромбоутворення. Ліве передсердя з часом збільшується. Далі ця ланка тягне за собою гіпертензію, діабет, порушення ліпідного обміну, атеросклероз, а згодом — інфаркти, інсульти, фібриляцію передсердь, серцеву недостатність і раптову смерть, яка в таких пацієнтів частіше стається вночі.
В іспанському дослідженні Маріна та співавторів (The Lancet, 2005) нелікований тяжкий СОАС приблизно втричі підвищував ризик фатальних і нефатальних серцево-судинних подій порівняно зі здоровими людьми, а СІПАП-терапія цей ризик знижувала. За даними американського дослідження Sleep Heart Health Study, чоловіки 40–70 років із тяжким апное мали на 68% вищу ймовірність розвитку ішемічної хвороби серця.
Ще одна робота, про яку йшлося в лекції: серед дорослих, які спостерігалися в кардіолога й пройшли дослідження сну, апное виявили в 93%. При цьому більшість із них не скаржилися на денну сонливість, тож без обстеження діагноз легко пропустити. Коли ж на верифікацію апное направили всіх пацієнтів кардіологічного стаціонару, СОАС підтвердили в 88,6%.
Серцева недостатність
У пацієнтів із серцевою недостатністю порушення дихання уві сні трапляються в 55–80% випадків, і найчастіше це саме обструктивне апное. Нічна гіпоксемія погіршує прогноз навіть при стабільному перебігу. Тому в сучасному веденні серцевої недостатності апное сну розглядають поряд із гіпертензією, діабетом, ожирінням і фібриляцією передсердь як супутній стан, який треба виявити й лікувати.
Фібриляція передсердь
Повторювана гіпоксія сповільнює провідність у передсердях і змінює їхні електрофізіологічні властивості, створюючи ґрунт для фібриляції. Пацієнти з нелікованим апное гірше відповідають на катетерну абляцію та частіше мають рецидиви аритмії. СІПАП-терапія, навпаки, пов’язана з меншим тягарем фібриляції передсердь і кращими результатами абляції й кардіоверсії.
Рекомендації Європейського товариства кардіологів щодо фібриляції передсердь (2024) прямо включають апное сну до факторів ризику, які треба виявляти й коригувати. Важлива деталь: для скринінгу апное в пацієнтів із фібриляцією передсердь не рекомендовано покладатися лише на опитувальники. Потрібне інструментальне обстеження: полісомнографія або домашнє дослідження сну.
Доповідач навів випадок із власної практики. Пацієнт тричі проходив планову кардіоверсію, але вночі ритм знову зривався, і на ранок його готували до четвертої. Нічне обстеження показало тяжке апное із падінням сатурації. Коли під час СІПАП-терапії сатурація стабілізувалася на рівні 95%, о 3:26 ночі синусовий ритм відновився самостійно. Ранкову кардіоверсію скасували.
Окремо згадано роботу про фрагментацію сну: що уривчастіший сон, то вища ймовірність фібриляції передсердь навіть у людей без апное. Для України це особливо актуально, бо через нічні тривоги уривчасто сплять практично всі.
Гіпертензія та нічні походи в туалет
Європейські рекомендації з артеріальної гіпертензії вже багато років називають апное однією з причин підвищеного тиску, а українські дослідження, які, за словами доповідача, першим підтримав професор Юрій Миколайович Сіренко, показали: у 78% пацієнтів з артеріальною гіпертензією є апное різного ступеня. При резистентній гіпертензії, яка не відповідає на лікування, ця частка сягає 83%.
Із цим пов’язаний симптом, про який пацієнти рідко розповідають самі: часті нічні сечовипускання (ніктурія). Людина з тяжким апное може вставати в туалет від 3 до 10 разів за ніч, а в окремих випадках з’являється й нічне нетримання сечі. Механізм тут такий. Під час спроб вдихнути через перекриті дихальні шляхи в грудній клітці виникає сильний від’ємний тиск, серце перевантажується, передсердя розтягуються й виділяють натрійуретичний пептид — гормон, що змушує нирки посилено виводити воду й натрій. Свій внесок дають і нічні підйоми тиску. Тож якщо пацієнт скаржиться на нічні походи в туалет, варто думати не лише про сечовидільну систему.
Жінки: діагноз, який пропускають
Апное досі вважають «чоловічою» хворобою, і це одна з причин, чому жінкам його діагностують рідше й пізніше. За даними, які навів доповідач, у деяких популяціях поширеність СОАС серед жінок сягає 22,5% проти 27% у чоловіків, тобто різниця невелика. Але жінок рідше направляють на обстеження сну навіть із тими самими скаргами.
Частково це пов’язано з тим, що симптоми в жінок інші. У них частіше трапляються денна втома, безсоння, депресія, тривожність, нічні жахи, рефлюкс. У чоловіків — гучне хропіння, зупинки дихання, які помічає партнерка, ніктурія, денна сонливість. Такі скарги простіше списати на тривожність чи депресію, ніж направити жінку на полісомнографію.
До менопаузи жіночі статеві гормони частково захищають дихальні шляхи, і чоловікам апное діагностують приблизно вдвічі частіше. Після менопаузи змінюються гормони й розподіл жирової тканини, і частота апное в обох статей зрівнюється.
Ще один тривожний прогноз стосується молодих жінок. Згідно з науковою заявою Американської асоціації серця (2026), до 2050 року майже 6 із 10 жінок у США матимуть те чи інше серцево-судинне захворювання. Частка жінок з артеріальною гіпертензією зросте приблизно з 48 до 59%, з ожирінням — із 44 до понад 60%, з діабетом — із 15 до 25%. Найшвидше показники погіршуватимуться у віці 20–44 роки, тобто саме в репродуктивному віці.
Вагітність
Порушення сну під час вагітності трапляються дуже часто: за даними, які навів доповідач, до 80% жінок мають їх у першому триместрі й до 97% у третьому. Апное серед них — найнебезпечніше. Нестача кисню в матері пов’язана з ризиком викиднів і передчасних пологів.
Американські дослідники проаналізували понад 55 мільйонів госпіталізацій вагітних і породіль (Louis et al., журнал Sleep, 2014). У жінок з обструктивним апное частіше розвивалися прееклампсія та еклампсія, кардіоміопатія, тромбоемболія легеневої артерії, а ризик материнської смерті в стаціонарі був більш ніж уп’ятеро вищим. Ожиріння цей ризик посилювало.
Ще у 2000-х роках Крістіан Гійоміно з колегами вивчав застосування СІПАП-терапії у вагітних із порушеннями дихання уві сні. За даними, які навів доповідач, у жінок, які користувалися апаратом до пологів, нормалізувався тиск, вагітність завершилася вчасно, а діти народилися здоровими. Сучасні огляди визначають СІПАП як основний метод лікування апное у вагітних, який зменшує ризики і для матері, і для плода. Але для цього апное треба спершу виявити, а скринінг сну досі не став звичною частиною спостереження вагітних.
Діабет 2 типу
Ще 2008 року Міжнародна діабетична федерація сформулювала правило: у пацієнта з діабетом 2 типу шукають апное, а в пацієнта з апное — діабет. Проблема стосується не лише людей старшого віку: в одному з досліджень серед молодих людей, у яких діабет 2 типу почався рано, апное виявили в 38,6%.
Рандомізоване клінічне дослідження показало, що СІПАП-терапія покращує глікемічний контроль: знижується рівень глікованого гемоглобіну, зростає чутливість до інсуліну. За даними, які навів доповідач, нелікований тяжкий СОАС у пацієнтів із діабетом пов’язаний із вищим на 58% ризиком смерті від усіх причин.
Ризик раптової серцевої смерті
Дослідники клініки Мейо понад 5 років спостерігали 10 701 пацієнта, яким робили полісомнографію (Gami et al., JACC, 2013). За цей час 142 людини пережили раптову зупинку серця, частина з них — успішно реанімовані. Найсильнішими предикторами були вік понад 60 років, понад 20 епізодів апное на годину сну та падіння сатурації нижче 78%. Апное підвищувало ризик раптової серцевої смерті незалежно від інших відомих факторів.
Інші органи та системи
Апное сну пов’язане також із синдромом подразненого кишківника, запальними захворюваннями кишківника, хворобами печінки, колоректальним раком. Окремо доповідач зупинився на сексуальному здоров’ї: еректильну дисфункцію мають від 40 до 80% чоловіків з обструктивним апное. За даними американських і європейських досліджень, СІПАП-терапія покращує сексуальну функцію в більшості чоловіків, і найбільше виграють ті, у кого порушення були вираженими. Пацієнти SleepLab, і чоловіки, і жінки, теж відзначають покращення в цій сфері. Тому порада лікарям проста: направляючи пацієнта зі скаргами на потенцію до уролога чи андролога, паралельно варто направити його на обстеження сну.
Військові, стрес і депресія
Для України важливий досвід армії США. За даними дослідження всієї сухопутної армії США (Caldwell et al., журнал Sleep, 2019), з 2003 по 2011 рік, у період інтенсивної участі в бойових діях, захворюваність на безсоння серед солдатів зросла на 652%, а на обструктивне апное сну — на 600%. Ризик апное був удвічі вищим у тих, хто відряджався в зону бойових дій. Доповідач наголосив: подібних наслідків варто очікувати й серед наших захисників, і частина з них уже помітна. Тому військових із проблемами сну треба обстежувати, а не обмежуватися снодійними.
Апное й депресія також тісно пов’язані. В австралійському дослідженні (Edwards et al., 2015) клінічно значущі симптоми депресії мали майже 73% пацієнтів з апное. Після трьох місяців регулярної СІПАП-терапії такі симптоми зберігалися лише в 4%, а думки про самогубство, які на початку були в 41 пацієнта, через три місяці не залишилися в жодного з тих, хто регулярно користувався апаратом. Автори роблять висновок, що апное нерідко помилково приймають за депресію.
Чи справді СІПАП подовжує життя
Найважливішим слайдом лекції доповідач назвав метааналіз, опублікований у березні 2025 року в The Lancet Respiratory Medicine. Автори об’єднали дані понад мільйона пацієнтів з обструктивним апное з 30 досліджень. У тих, хто користувався СІПАП-терапією, ризик смерті від будь-яких причин був на 37% нижчим, а від серцево-судинних захворювань — на 55% нижчим, ніж у тих, хто не лікувався. Чим довше людина щоночі користувалася апаратом, тим більшим був виграш у виживаності.
Звідси головна вимога до лікування: регулярність. Оптимально спати з апаратом 7–8 годин щоночі, а не 3–4 години. У SleepLab пацієнтів, які вже сплять із СІПАП, лікар і медсестра супроводжують дистанційно: дані з карти пам’яті апарата показують, скільки годин людина реально спала з маскою і чи ефективна терапія. Доповідач жартома називає це «агресивним контролем сну». Найбільше його цінують пацієнти, яких війна розкидала по різних країнах, де такого супроводу немає.
Алгоритм, який може відтермінувати хворобу
Висновок лекції звучав так: якщо своєчасно виявляти, діагностувати й лікувати порушення дихання уві сні в пацієнтів із серцево-судинними, легеневими, ендокринними захворюваннями, а також у вагітних, можна відтермінувати появу й прогресування хронічних хвороб та їх фатальних наслідків.
Для лікаря будь-якої спеціальності алгоритм складається з чотирьох кроків: розпитати пацієнта (а якщо треба, то й родичів чи побратимів) про хропіння, зупинки дихання, нічні пробудження й денну втому; провести скринінг; підтвердити діагноз полісомнографією; підібрати СІПАП-терапію. Самі лише анкети не дають відповіді, бо апное нерідко перебігає без яскравих скарг.
Якщо ви впізнали себе або близьку людину, почніть із консультації сомнолога. У лабораторії сну SleepLab ми проводимо полісомнографію для дорослих пацієнтів, підбираємо СІПАП-терапію й супроводжуємо лікування.
Джерела
- Benjafield A. V. et al. Positive airway pressure therapy and all-cause and cardiovascular mortality in people with obstructive sleep apnoea: a systematic review and meta-analysis. The Lancet Respiratory Medicine, 2025.
- Marin J. M. et al. Long-term cardiovascular outcomes in men with obstructive sleep apnoea-hypopnoea with or without treatment with CPAP. The Lancet, 2005; 365: 1046–1053.
- Gami A. S. et al. Obstructive sleep apnea and the risk of sudden cardiac death: a longitudinal study of 10,701 adults. JACC, 2013; 62(7): 610–616.
- Louis J. M. et al. Obstructive sleep apnea and severe maternal-infant morbidity/mortality in the United States, 1998–2009. Sleep, 2014; 37(5): 843–849. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/24790262
- Caldwell J. A. et al. The association of insomnia and sleep apnea with deployment and combat exposure in the entire population of US Army soldiers from 1997 to 2011. Sleep, 2019; 42(8). pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/31106808
- Edwards C. et al. Depressive symptoms before and after treatment of obstructive sleep apnea in men and women. Journal of Clinical Sleep Medicine, 2015. doi: 10.5664/jcsm.5020
- Van Gelder I. C. et al. 2024 ESC Guidelines for the management of atrial fibrillation. European Heart Journal, 2024. doi: 10.1093/eurheartj/ehae196
- Forecasting the burden of cardiovascular disease and stroke in the United States through 2050 in women: a scientific statement from the American Heart Association. Circulation, 2026. doi: 10.1161/CIR.0000000000001406
- Young T. et al. The occurrence of sleep-disordered breathing among middle-aged adults. New England Journal of Medicine, 1993; 328: 1230–1235.
- Young T. et al. Estimation of the clinically diagnosed proportion of sleep apnea syndrome in middle-aged men and women. Sleep, 1997; 20(9): 705–706.