За матеріалами доповіді Юрія Погорецького, кандидата медичних наук, кардіолога й сомнолога, головного лікаря лабораторії сну, на онлайн-конференції.
Пацієнт приймає два, три, а то й чотири препарати від тиску. Удень показники ще можна втримати, але вночі й зранку тонометр знову показує цифри, які мали б залишитися в минулому. Лікар додає ще одну таблетку, міняє дози, комбінації. А причина тим часом лежить там, куди зазвичай ніхто не заглядає: у тому, як людина дихає уві сні.
Як усе починалося
Юрій Погорецький розповідає, що майже три десятиліття тому впроваджував в Україні добовий моніторинг артеріального тиску. У 2002 році під керівництвом професора Юрія Сіренка вийшли методичні рекомендації щодо цього методу. Сьогодні без нього не обходиться жоден кардіолог, а тоді лікарів доводилося переконувати.
Добовий моніторинг показав те, що раніше лишалося непомітним. Навіть у пацієнтів на масованій терапії вночі траплялися інсульти, інфаркти, гіпертонічні кризи, раптова смерть уві сні. Пояснення знайшлося в Європі та США, де вже давно діагностували й лікували синдром обструктивного апное сну. Після того як цей досвід привезли в Україну, згадку про зупинки дихання уві сні внесли до національної настанови та уніфікованого клінічного протоколу з артеріальної гіпертензії 2012 року. Там прямо сказано: лікар має розпитати пацієнта про зупинки дихання уві сні, а якщо той не знає, розпитати родичів.
Що відбувається з тиском під час апное
При обструктивному апное м’які тканини глотки під час сну спадаються й перекривають дихальні шляхи. Людина намагається вдихнути, але повітря не надходить. Рівень кисню в крові падає, мозок фіксує небезпеку, на мить пробуджується, і дихання відновлюється. При тяжкій формі таких зупинок буває 400–500 за ніч, а сумарно вони можуть тривати 3–4 години.
У здорової людини сатурація, тобто насичення крові киснем, становить 96–98 %. У пацієнтів з апное вона в перші години ночі може падати до 50 % і нижче. Кожен такий епізод запускає викид гормонів стресу, звуження судин і різкий підйом тиску. «Фармакотерапія в такій ситуації буде малоефективною. Не неефективною, а саме малоефективною», — наголошує Юрій Погорецький. Препарат діє, але не встигає погасити сотні нічних сплесків.
Тому апное сну вважають найчастішою вторинною причиною резистентної гіпертензії. Резистентною її називають тоді, коли тиск залишається вищим за цільовий попри прийом трьох або більше препаратів різних класів у максимально переносимих дозах, один з яких сечогінний. За даними українських досліджень, на які посилається доповідач, у діагностиці порушень дихання уві сні та PAP-терапії потребують 78 % пацієнтів з артеріальною гіпертензією і 83 % пацієнтів із резистентною формою. Ці цифри збігаються з даними європейських та американських колег.
Ожиріння замикає коло
Більшість пацієнтів із гіпертензією, яких бачить кардіолог, мають зайву вагу. Сучасні клінічні документи описують два шляхи, якими ожиріння шкодить серцю. Перший — механічний, його називають «хворобою жирової маси»: зайва маса навантажує серце, призводить до гіпертрофії лівого шлуночка й діастолічної дисфункції. Сюди ж віднесено обструктивне апное, бо жир, що відкладається в ділянці шиї та глотки, звужує дихальні шляхи. Другий шлях — «хвороба хворого жиру», або адипозопатія: жирова тканина починає порушувати гормональну й імунну регуляцію, що веде до цукрового діабету 2 типу, гіпертензії, дисліпідемії та тромбозів.
Ожиріння підвищує ризик апное, апное посилює гіпертензію й порушення обміну речовин, і ці стани підтримують одне одного. Масштаби проблеми великі: з 1980 року поширеність ожиріння подвоїлася у 73 країнах, а у США ожиріння мають понад 40 % дорослих.
Що кажуть настанови і чого вони ще не врахували
У 2025 році Американська асоціація серця та Американський коледж кардіології оновили настанову з лікування високого артеріального тиску. Там окремо розглянуто обструктивне апное сну. Документ визнає, що апное середнього й тяжкого ступеня пов’язане з вищим ризиком гіпертензії, серцево-судинних подій і смерті, а CPAP-терапія, особливо разом зі зниженням ваги, може знижувати тиск, зокрема в пацієнтів із резистентною гіпертензією. Водночас автори пишуть, що наявні дані не підтверджують користі CPAP для профілактики серцево-судинних подій і смертності.
Тут Юрій Погорецький звертає увагу на дату. Пошук літератури для настанови завершили в червні 2024 року. А у 2025 році в журналі The Lancet Respiratory Medicine вийшов найбільший на сьогодні метааналіз на цю тему: 30 досліджень, понад 1,17 мільйона пацієнтів з обструктивним апное, у середньому 5 років спостереження. У тих, хто користувався PAP-терапією, ризик смерті від усіх причин був на 37 % нижчим, а від серцево-судинних захворювань — на 55 % нижчим, ніж у тих, хто нею не користувався.
Важливе уточнення: 20 із 30 досліджень у метааналізі були нерандомізованими, тобто спостережними. Це сильний сигнал, але все ще асоціація, і науковці продовжують з’ясовувати, наскільки вона відображає саме ефект лікування. Проте ще одна закономірність із того ж метааналізу добре збігається з клінічним досвідом: що довше й регулярніше людина користується апаратом, то більша користь. «Пацієнт має спати з CPAP по 7–8 годин. Не 3, не 4, не 5, а 7–8 годин. Тоді метод справді ефективний», — каже доповідач.
Апное, про яке ніхто не знає
Порушення дихання уві сні трапляються набагато частіше, ніж їх діагностують. У швейцарському популяційному дослідженні HypnoLaus, де полісомнографію пройшли понад 2 тисячі людей віком 40–85 років, апное середнього або тяжкого ступеня виявили в 49,7 % чоловіків і 23,4 % жінок. Ще в 1997 році американська дослідниця Террі Янг оцінила, що 93 % жінок і 82 % чоловіків з апное середнього та тяжкого ступеня не мають встановленого діагнозу.
У жінок апное часто маскується. Замість гучного хропіння й денної сонливості на перший план виходять безсоння, втома, пригнічений настрій. Ще одна ознака, з якою люди йдуть зовсім не до сомнолога, — нічні походи в туалет. Пацієнта з ніктурією направляють до уролога, але, за спостереженнями Юрія Погорецького, коли вдається стабілізувати тиск і усунути гіпоксію, у частини пацієнтів нічні сечовипускання стають рідшими.
Сон і війна
Для України тема має ще один вимір. У дослідженні Mysliwiec et al. (2013) обстежили американських військових, яких після повернення з бойових дій направили до лікаря через проблеми зі сном. Розлади сну підтвердилися у 88,2 % з них. Обструктивне апное виявили в 62,7 %, безсоння — у 63,6 %, а 38,2 % мали обидва розлади одночасно. Таке поєднання називають COMISA. За даними іншої роботи, яку наводить доповідач, з 2003 по 2011 рік захворюваність на безсоння серед американських військових зросла на 652 %, а на апное — на 600 %, і головним чинником ризику була участь у бойових діях. Чоловіки з COMISA зазвичай скаржаться на гучне хропіння, зупинки дихання, які помічають інші, і сонливість. У жінок частіше на перший план виходять безсоння, втома й депресія.
«Сон — це стратегічна зброя. Своєчасна діагностика порушень сну та дихання у військових і цивільних — питання національної безпеки», — вважає доповідач. Він радить лікарям питати військових про сон і не дивуватися, коли відповідь приходить не від самого пацієнта: «Побратими кажуть, що я зупиняюся дихати, хроплю й заважаю їм спати».
Як люди пристосовуються до апное, не знаючи про нього
Дехто з пацієнтів інстинктивно знаходить пози, у яких дихати легше. Юрій Погорецький показує два українські випадки: військового офіцера і літнього чоловіка, який щовечора молиться на колінах і так і засинає. У колінно-ліктьовій позі людям здається, що дихати легше, і з часом у них з’являються мозолі на ліктях. Інші пересідають уночі в крісло, щоб «дожити до ранку». Лікуванням це не є, але для лікаря це важлива підказка. Доповідач закликає колег починати з простого запитання: «Як ви спите?»
Як підтвердити діагноз
Першим кроком може бути скринінг портативним приладом удома: він записує дихання, сатурацію й пульс і дає змогу підтвердити апное. Якщо ж результат негативний, а симптоми є, лікар однаково призначить повне обстеження. Далі пацієнта направляють на полісомнографію — золотий стандарт діагностики, під час якої одразу можна підібрати лікування. Класична схема передбачає 2–3 ночі в лабораторії: адаптацію, діагностику й підбір лікування. У лабораторії сну, яку очолює доповідач, найчастіше проводять дослідження за протоколом split-night: першу половину ночі займає діагностика, у другій підбирають індивідуальний тиск CPAP.
Один пацієнт
Юрій Погорецький розбирає випадок 43-річного чоловіка з масою тіла 140 кг. Діагнози: артеріальна гіпертензія III ступеня з переважно нічними та ранковими підйомами тиску, серцева недостатність та інші супутні захворювання. До лабораторії сну він прийшов сам, після довгих пошуків причини.
Полісомнографія показала тяжке обструктивне апное: 97 епізодів апное й гіпопное на годину (тяжким вважають уже 30 і більше). Сатурація послідовно падала до 64 %, 63 %, а о 00:17 опустилася до 50 %. У цей момент кардіограма зафіксувала асистолію — паузу серцевого ритму тривалістю 9 секунд. Крім того, у записі були епізоди центрального апное. Некомпенсована гіпертензія, еректильна дисфункція, денна сонливість і навіть розбита машина в цього пацієнта мали одне джерело.
Лікування почали у 2013 році. Уже в другій половині першої ночі, коли пацієнтові підібрали CPAP, зникли і обструктивні, і центральні апное, а сатурація трималася на рівні 98–99 % без жодного додаткового кисню. Наступного ранку він уперше за довгий час прокинувся виспаним. Сьогодні, через 13 років, цей чоловік схуд на 47 кг, тиск і цукор у нього під контролем, і за весь цей час не було ні інсульту, ні інфаркту.
CPAP — не завжди назавжди
Після підбору терапії пацієнт користується апаратом удома. Юрій Погорецький зазначає, що в молодших пацієнтів CPAP не завжди потрібен постійно. Якщо людина суттєво знижує вагу й налагоджує режим, через 9–12 місяців іноді вдається відмовитися від апарата. Вирішують це не за самопочуттям, а за результатами контрольного обстеження сну.
Паралельно з апаратом лікар обов’язково працює зі способом життя пацієнта: режимом сну, вагою, умовами в спальні. «Мелатонін любить темряву, тишу й прохолоду», — нагадує доповідач. Не менше важить і психологічний фон. Американський психолог Джон Готтман, який десятиліттями вивчав подружні пари, описав «магічне співвідношення»: у стабільних стосунках на кожну негативну взаємодію припадає щонайменше п’ять позитивних. Юрій Погорецький радить у воєнний час цілитися ще вище і свідомо додавати позитиву одне одному, а особливо дітям.
Висновки доповідача
Ефективне лікування артеріальної гіпертензії, а також кардіологічних, пульмонологічних та ендокринологічних захворювань можливе лише тоді, коли вчасно виявляють і лікують порушення дихання уві сні. Під час війни апное в Україні, на думку Юрія Погорецького, траплятиметься частіше, ніж до неї, і серед військових, і серед цивільних. Тому діагностика порушень сну має стати обов’язковим стандартом медичної допомоги, а разом із партнерами вже обговорюється створення лабораторій сну в укриттях. CPAP-терапія залишається золотим стандартом лікування обструктивного апное. «Фармакотерапія може бути високоефективною, насамперед уночі, коли усунуто гіпоксію», — підсумовує доповідач.
Що з цього взяти пацієнту
Якщо тиск погано контролюється попри кілька препаратів, особливо вночі й зранку, варто сказати про це кардіологу й поставити собі кілька запитань. Чи хропу я? Чи бачили близькі, що я зупиняюся дихати? Чи прокидаюся я втомленим, чи встаю вночі до туалету, чи засинаю вдень за кермом або перед телевізором? Позитивна відповідь хоча б на кілька з них — привід пройти обстеження сну.
Лікування апное не скасовує препаратів від тиску. Але воно прибирає нічні сплески, з якими таблетки не справляються, і дає ліками шанс працювати так, як задумано.
Джерела
- Benjafield AV, Pépin JL, Cistulli PA, et al. Positive airway pressure therapy and all-cause and cardiovascular mortality in people with obstructive sleep apnoea: a systematic review and meta-analysis. Lancet Respir Med. 2025;13(5):403–413. https://doi.org/10.1016/S2213-2600(25)00002-5
- 2025 AHA/ACC Guideline for the Prevention, Detection, Evaluation, and Management of High Blood Pressure in Adults. Circulation. 2025;152:e114–e218. https://doi.org/10.1161/CIR.0000000000001356
- Heinzer R, Vat S, Marques-Vidal P, et al. Prevalence of sleep-disordered breathing in the general population: the HypnoLaus study. Lancet Respir Med. 2015;3(4):310–318. https://doi.org/10.1016/S2213-2600(15)00043-0
- Young T, Evans L, Finn L, Palta M. Estimation of the clinically diagnosed proportion of sleep apnea syndrome in middle-aged men and women. Sleep. 1997;20(9):705–706. https://doi.org/10.1093/sleep/20.9.705
- Mysliwiec V, Gill J, Lee H, et al. Sleep disorders in US military personnel: a high rate of comorbid insomnia and obstructive sleep apnea. Chest. 2013;144(2):549–557. https://doi.org/10.1378/chest.13-0088
- Fitch AK, Bays HE. Obesity definition, diagnosis, bias, standard operating procedures (SOPs), and telehealth: an Obesity Medicine Association (OMA) Clinical Practice Statement (CPS) 2022. Obesity Pillars. 2022;1:100004. https://doi.org/10.1016/j.obpill.2021.100004
- Уніфікований клінічний протокол первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Артеріальна гіпертензія». Наказ МОЗ України № 384 від 24.05.2012.
- Gottman J. Why Marriages Succeed or Fail. New York: Simon & Schuster; 1994.