Пацієнт приходить до ендокринолога з діабетом, який погано компенсується. До гастроентеролога з печією, що не минає на ліках. До уролога, бо встає в туалет п’ять разів за ніч. До пульмонолога з кашлем, причину якого так і не знайшли. Ці люди сидять у різних кабінетах, але в багатьох із них є спільна причина, про яку ніхто не запитав: уві сні вони перестають дихати.
Про це говорив головний лікар лабораторії сну SleepLab Юрій Несторович Погорецький, кардіолог і сомнолог, президент Української асоціації медицини сну, у доповіді «Виклики і сомнологічні рішення. Діагностика та лікування порушень сну та дихання уві сні під час війни» на майстер-класі «Збереження здоров’я населення під час війни: виклики». Головна думка доповіді така: синдром обструктивного апное сну (СОАС) супроводжує більшість хронічних хвороб, і війна зробила його ще поширенішим, тому шукати його мають лікарі всіх спеціальностей, а не лише сомнологи.
Що мозок робить уночі
Доповідь почалася не з дихання, а з мозку. У 2012 році дослідники з Рочестерського університету описали глімфатичну систему, механізм, яким мозок позбувається продуктів обміну. Спинномозкова рідина надходить у периваскулярні простори навколо артерій, проходить крізь тканину мозку, змішується з міжклітинною рідиною й виходить уздовж вен. Рух рідини регулюють водні канали аквапорин-4 на клітинах глії.
Наступного року та сама група показала, що ця система працює переважно уві сні: під час сну міжклітинний простір мозку розширюється приблизно на 60%, і бета-амілоїд, білок, накопичення якого пов’язують із хворобою Альцгеймера, виводиться значно швидше, ніж у неспанні.
Для сомнолога з цього випливає практичний висновок. Сон, розірваний десятками пробуджень і провалами сатурації, не дає мозку повноцінно «прибирати». Юрій Погорецький наголошує, що порушення сну не варто вважати проблемою лише літнього віку: на його думку, наслідки для мозку можуть накопичуватися вже у 20–40 років. Серед чинників, що погіршують роботу глімфатичної системи, він назвав старіння, хворобу Альцгеймера й хворобу Паркінсона, інсульт і черепно-мозкову травму. Захисний чинник один: глибокий сон без хропіння, апное й гіпоксії.
Апное й ендокринна система: зв’язок у обидва боки
Окрема частина доповіді стосувалася ендокринології. Зв’язок тут двонаправлений, і це підтверджує огляд у журналі Clinical Endocrinology (2023). Апное частіше, ніж у загальній популяції, трапляється при ожирінні, гіпотиреозі, акромегалії, синдромі Кушинга, цукровому діабеті 1 і 2 типу. Іноді лікування самої ендокринної хвороби зменшує тяжкість апное, а зрідка й усуває його. І навпаки, апное само порушує обмін речовин, насамперед вуглеводний.
Цифри поширеності, які навів доповідач, вражають. При акромегалії розростання м’яких тканин глотки, язика і зміни лицевого скелета звужують дихальні шляхи, тож апное має значна частина пацієнтів: за даними досліджень, від 20 до 80% у тих, кому діагноз тільки встановили, і 21–58% тих, у кого хворобу вже контролюють. При синдромі полікістозних яєчників метааналіз 2025 року, на якому ґрунтуються міжнародні настанови, дав поширеність апное 37%. Серед людей із цукровим діабетом, за даними, які навів доповідач, апное мають від 24 до 86% пацієнтів, зокрема й при діабеті 1 типу. У переліку також первинний альдостеронізм і гіпогонадизм.
Звідси порада ендокринологам: якщо пацієнт або його близькі помічають зупинки дихання уві сні, потрібен щонайменше скринінг. Якщо скарги вже чітко вказують на апное, пацієнта варто одразу направити на полісомнографію.
Як виникає апное і чому хропіння буває не завжди
Під час обструктивного апное спадаються дихальні шляхи на рівні глотки. Причина в зниженні тонусу м’язів глотки, а також у жирових відкладеннях у тканинах шиї. Людина намагається вдихнути, але повітря не проходить, і сатурація падає. У нормі вона становить 96–98% і вдень, і вночі. За спостереженнями лабораторії, у пацієнтів із тяжким апное вночі вона може опускатися до 50% і нижче. При тяжких формах буває 400–500 зупинок дихання за ніч, сумарно до 3–4 годин без нормального дихання.
Тяжкість апное оцінюють за кількістю зупинок і епізодів поверхневого дихання на годину сну: до 5 вважається нормою, 5–14 означає легкий ступінь, 15–29 середній, 30 і більше тяжкий.
Є й центральне апное, коли дихальні шляхи відкриті, але мозок не надсилає сигнал дихальним м’язам. Хропіння для нього не характерне. Доповідач пов’язує центральне апное з черепно-мозковими травмами й контузіями, яких під час війни стало значно більше, а також із нейроінфекціями. Буває і змішаний варіант. Звідси важливе застереження: відсутність хропіння ще не означає відсутності апное.
Скільки людей не знають про свій діагноз
За даними американської дослідниці Террі Янг, 93% жінок і 82% чоловіків із апное середнього та тяжкого ступеня не мають встановленого діагнозу. У молодому віці жінки хворіють рідше за чоловіків, але після менопаузи різниця швидко зменшується.
Тому першими апное найчастіше може запідозрити сімейний лікар або лікар іншої спеціальності. Доповідач навів пам’ятку: на апное мають насторожувати високий тиск і аритмії, ожиріння й метаболічний синдром, діабет 2 типу, перенесені інсульт чи інфаркт, черепно-мозкові травми й ПТСР, ранковий головний біль і мігрені. Типовий пацієнт воєнного часу мультиморбідний, тобто має кілька таких діагнозів одночасно.
Що дає СІПАП-терапія
Золотим стандартом лікування апное залишається СІПАП-терапія (CPAP, continuous positive airway pressure). Апарат створює постійний тиск повітря, який не дає дихальним шляхам спадатися. У 2025 році в журналі The Lancet Respiratory Medicine вийшов метааналіз 30 досліджень, який охопив понад мільйон пацієнтів із апное. У тих, хто користувався СІПАП, ризик смерті від усіх причин був на 37% нижчим, а від серцево-судинних причин на 55% нижчим, ніж у тих, хто не лікувався. Що регулярніше пацієнти користувалися апаратом, то більшою була користь.
У лабораторії SleepLab прагнуть, щоб пацієнти спали з апаратом 7–8 годин щоночі: 3–4 годин, за досвідом лабораторії, недостатньо, щоб стан помітно покращився. Ще одна причина лікувати апное в людей із серцево-судинними хворобами полягає в тому, що при нічній гіпоксії ліки від тиску та аритмій не дають повного ефекту. Резистентну гіпертензію, яка не знижується навіть на кількох препаратах, апное супроводжує, за даними досліджень, у 83% випадків.
Доповідач показав і клінічний випадок. Чоловік 43 років, вага 140 кг, понад десять років не міг з’ясувати причину своїх проблем зі здоров’ям. Полісомнографія виявила 97 зупинок дихання на годину, сатурацію до 50% і паузу серцевого ритму 9 секунд. Уже в другій половині тієї ж ночі, на підібраному СІПАП, сатурація стабілізувалася на 98–99% без кисневого концентратора. Згодом пацієнт схуд на 47 кг, нормалізувалися тиск і ритм.
Підбирати апарат має лікар. Прилади відрізняються за функціями, і найпростіший автоматичний СІПАП, куплений самостійно, може не впоратися, наприклад, при центральному апное. У лабораторії діагностику й підбір терапії виконують за одну ніч за методикою split-night: першу половину ночі триває полісомнографія, а якщо апное підтверджується, у другій половині підбирають тиск.
Нічні походи в туалет, печія і кашель
Ніктурія і енурез. Пацієнти, які встають у туалет по 3–10 разів за ніч, зазвичай ідуть до уролога. Тим часом під час апное зростає від’ємний тиск у грудній клітці, передсердя розтягуються й виділяють натрійуретичний пептид, який посилює утворення сечі. Доповідач розповів про 30-річну пацієнтку з нічним енурезом, якій доводилося міняти кілька памперсів за ніч: після початку СІПАП-терапії проблема зникла. Урологічне обстеження при ніктурії потрібне, але варто подумати й про скринінг на апное.
ГЕРХ. У великому дослідженні 331 пацієнта з апное нічний рефлюкс мали 62%. На тлі СІПАП-терапії симптоми рефлюксу помітно зменшилися. В іншому дослідженні у ветеранів, які регулярно користувалися апаратом, показник печії знизився на 62%, і це без препаратів, що зменшують кислотність. Пояснення механічне: під час спроб вдихнути крізь закриті дихальні шляхи в грудній клітці виникає сильний від’ємний тиск, який сприяє закиданню шлункового вмісту. Доповідач радить також спати з піднятою верхньою частиною тіла.
Хронічний кашель. Серед 75 пацієнтів пульмонологічної практики з хронічним кашлем апное виявили в 44%, і в 93% тих, кому лікували порушення дихання уві сні, кашель зменшився. Пізніше невелике рандомізоване дослідження з імітаційним (sham) СІПАП підтвердило покращення якості життя, пов’язаної з кашлем, саме на справжній терапії.
Вагітність: тема, яку не можна оминати
Доповідач закликав акушерів-гінекологів активніше шукати апное у вагітних. За даними американського дослідження, що охопило 55 мільйонів пологів, у жінок з апное ризик смерті в стаціонарі був уп’ятеро вищим. Крістіан Гійоміно, один із засновників сучасної сомнології, ще у 2000-х роках показав: коли жінкам із факторами ризику прееклампсії призначали СІПАП на ранньому терміні вагітності, у більшості з них тиск залишався стабільним, а вагітність перебігала нормально. Скринінг у вагітної простий і безпечний, і що раніше його провести, то краще.
Військові: безсоння, апное і характерні ознаки
Серед військовослужбовців США, яких після участі в бойових діях направили на обстеження сну, розлади сну виявили у 88%. Найпідступніше з них поєднання безсоння з апное (COMISA). За даними дослідження 2019 року, з 2003 по 2011 рік захворюваність на безсоння серед американських військових зросла на 652%, на апное на 600%.
Лабораторія сну працює з військовими постійно: сьогодні половина її пацієнтів служить у війську. На прийомі доповідач радить ставити просте запитання: чи бачать побратими в бліндажі, що людина перестає дихати уві сні. Ще одна ознака, яку він описує з власного досвіду: натоптиші на колінах. Людина з тяжким апное інстинктивно спить, спираючись на коліна, бо в такій позі їй легше дихати й дотягнути до ранку.
Висновки для лікарів
- Порушення сну та дихання уві сні часто супроводжують хронічні хвороби, тож лікарям усіх спеціальностей варто пам’ятати про апное.
- Під час війни апное стало поширенішим і серед військових, і серед цивільних.
- Для діагностики апное варто ширше використовувати полісомнографію і скринінгові обстеження.
- СІПАП-терапія є першою лінією лікування, а пацієнтів на ній мають спільно вести сомнолог і лікар первинної ланки.
Доповідь Юрій Несторович завершив словами: «Мирної ночі тим, хто спить, і Божого захисту тим, хто не спить».
Джерела
- Iliff JJ et al. A paravascular pathway facilitates CSF flow through the brain parenchyma and the clearance of interstitial solutes, including amyloid β. Science Translational Medicine, 2012; 4(147):147ra111.
- Xie L et al. Sleep drives metabolite clearance from the adult brain. Science, 2013; 342(6156):373–377.
- Endocrine disorders in obstructive sleep apnoea syndrome: A bidirectional relationship. Clinical Endocrinology, 2023; 98(1):3–13 — pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/35182448
- Pilarska M et al. Craniofacial parameters and obstructive sleep apnea in newly diagnosed acromegaly. Frontiers in Endocrinology, 2025; 16:1632944 — frontiersin.org/articles/10.3389/fendo.2025.1632944/full
- Lee SI et al. Obstructive sleep apnea syndrome in polycystic ovary syndrome: a systematic review and meta-analysis. Frontiers in Endocrinology, 2025; 16:1532519.
- Young T et al. Estimation of the clinically diagnosed proportion of sleep apnea syndrome in middle-aged men and women. Sleep, 1997; 20(9):705–706.
- Benjafield AV et al. Positive airway pressure therapy and all-cause and cardiovascular mortality in people with obstructive sleep apnoea: a systematic review and meta-analysis. The Lancet Respiratory Medicine, 2025.
- Logan AG et al. High prevalence of unrecognized sleep apnoea in drug-resistant hypertension. Journal of Hypertension, 2001; 19(12):2271–2277.
- Umlauf MG, Chasens ER. Sleep disordered breathing and nocturnal polyuria: nocturia and enuresis. Sleep Medicine Reviews, 2003; 7(5):403–411.
- Green BT et al. Marked improvement in nocturnal gastroesophageal reflux in a large cohort of patients with obstructive sleep apnea treated with continuous positive airway pressure. Archives of Internal Medicine, 2003; 163(1):41–45.
- CPAP therapy reduces acid reflux in people with sleep apnea (Journal of Clinical Sleep Medicine, 2016) — aasm.org/study-finds-that-cpap-therapy-reduces-acid-reflux-in-people-with-sleep-apnea
- Sundar KM et al. Chronic cough and obstructive sleep apnea in a community-based pulmonary practice. Cough, 2010; 6:2 — pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC2861010
- Sundar KM et al. A randomized controlled study of CPAP for patients with chronic cough and obstructive sleep apnea. Lung, 2020; 198(3):449–457.
- Louis JM et al. Maternal and neonatal morbidities associated with obstructive sleep apnea complicating pregnancy. Sleep, 2014; 37(5):843–849.
- Guilleminault C et al. Pre-eclampsia and nasal CPAP: part 1. Early intervention with nasal CPAP in pregnant women with risk-factors for pre-eclampsia: preliminary findings. Sleep Medicine, 2007; 9(1):9–14.
- Mysliwiec V et al. Sleep disorders in US military personnel: a high rate of comorbid insomnia and obstructive sleep apnea. Chest, 2013; 144(2):549–557.
- Caldwell JA et al. The association of insomnia and sleep apnea with deployment and combat exposure in the entire population of US Army soldiers from 1997 to 2011: a retrospective cohort investigation. Sleep, 2019; 42(8):zsz112.