Синдром неспокійних ніг: проблема може бути не в ногах

Синдром неспокійних ніг: проблема може бути не в ногах

1. Що таке синдром неспокійних ніг і чому це тема лабораторії сну

Синдром неспокійних ніг (СНН, restless legs syndrome, RLS) — це неврологічний сенсомоторний розлад, при якому виникає непереборне бажання рухати ногами, часто разом із неприємними відчуттями: поколюванням, тягненням, «повзанням», внутрішнім неспокоєм. Симптоми з’являються або посилюються в спокої, особливо ввечері та вночі, а рух тимчасово полегшує стан.

Для пацієнта головна проблема часто не самі ноги, а сон. СНН може ускладнювати засинання, викликати повторні пробудження, погіршувати якість сну та денне самопочуття. Саме тому ця тема напряму стосується лабораторії сну: людина може звертатися зі скаргою на безсоння, втому чи «неспокійний сон», а справжньою причиною виявиться СНН. За даними AASM, безсоння у вигляді труднощів засинання або підтримання сну є основною проблемою приблизно для 90% людей із клінічно значущим RLS.

2. Хто в групі ризику

СНН — досить поширений стан. За даними JAMA, приблизно 8% дорослих у США щороку мають симптоми СНН, а близько 3% — помірно або значно виражені симптоми щонайменше двічі на тиждень. Синдром частіше трапляється у жінок, поширеність зростає з віком, а також вища у людей із сімейним анамнезом СНН.

До груп підвищеного ризику належать:

  • люди з дефіцитом заліза або залізодефіцитною анемією;
  • вагітні, особливо у III триместрі;
  • пацієнти з термінальною нирковою недостатністю;
  • люди з периферичною нейропатією, розсіяним склерозом та деякими іншими неврологічними або соматичними станами.

Велике генетичне дослідження 2024 року підтвердило, що спадковість тут справді важлива: метааналіз GWAS за участю 116 647 пацієнтів із RLS і понад 1,5 млн контролів збільшив кількість відомих локусів ризику до 164. Також автори виявили асоціації з жіночими репродуктивними чинниками, що може частково пояснювати вищу поширеність у жінок.

3. Причини: чому проблема може бути не в ногах

Сучасне уявлення про СНН значно складніше за стару формулу «це проблема з дофаміном». Сьогодні дедалі більше даних вказує на те, що одну з ключових ролей відіграє порушення доступності заліза в мозку, яке впливає на дофамінову та інші нейромедіаторні системи. AASM прямо зазначає, що низький рівень мозкового заліза вважається важливою базовою причиною RLS.

Окремий пласт — генетика. Нові дані показують, що СНН пов’язаний не з одним «геном неспокійних ніг», а з цілою мережею генетичних варіантів. У великому дослідженні в Nature Genetics виявлено 164 локуси ризику; автори також відзначили, що шляхи, пов’язані з нейророзвитком, міграцією нейронів, формуванням синапсів і передачею сигналів між нейронами, можуть бути важливими для біології СНН.

Тобто пацієнт відчуває симптоми в ногах, але корінь проблеми часто лежить глибше — у нейробіології, обміні заліза та індивідуальній генетичній схильності.

4. Як встановлюють діагноз і з чим можна переплутати

СНН — це клінічний діагноз. Він встановлюється за типовими симптомами:

  1. є сильне бажання рухати ногами;
  2. симптоми з’являються або посилюються у спокої;
  3. рух приносить хоча б тимчасове полегшення;
  4. увечері та вночі симптоми виражені сильніше;
  5. симптоми не краще пояснюються іншою причиною.

 

Важливий момент для пацієнтів: полісомнографія не є обов’язковою для встановлення діагнозу СНН. Але в лабораторії сну вона може бути корисною, якщо треба виключити інші причини порушення сну або оцінити супутні розлади, зокрема періодичні рухи кінцівок уві сні чи обструктивне апное сну.

Окрема частина діагностики — пошук чинників, які можуть провокувати або погіршувати симптоми. Сучасні рекомендації радять оцінювати показники обміну заліза. Крім того, треба пам’ятати про препарати, які можуть посилювати СНН: деякі антигістамінні, серотонінергічні антидепресанти, антагоністи дофаміну. Важливо також не переплутати СНН із нічними судомами, нейропатією, акатизією, суглобовим болем, позиційним дискомфортом або радикулопатією.

5. Лікування: що змінилося останніми роками

У лікуванні СНН зараз відбувся важливий зсув. Якщо раніше багато хто одразу думав про дофамінергічні препарати, то нові рекомендації AASM переглянули їх місце через ризик augmentation — поступового медикаментозного погіршення, коли симптоми починаються раніше, стають сильнішими й можуть поширюватися на інші частини тіла.

Сьогодні підхід виглядає більш зважено:

  • знайти й скоригувати чинники, що погіршують стан;
  • перевірити та за потреби коригувати залізодефіцит;
  • за наявності частих і значущих симптомів розглядати препарати групи габапентиноїдів — габапентин, прегабалін, gabapentin enacarbil, які в нових рекомендаціях отримали сильну підтримку;
  • у частини пацієнтів може розглядатися внутрішньовенне залізо, зокрема ferric carboxymaltose;
  • як додаткові варіанти в окремих випадках розглядають інші методи, включно з перонеальною нервовою стимуляцією.

Для пацієнта це означає просту річ: СНН — це стан, який можна і треба лікувати, а не терпіти роками. І для лабораторії сну ця тема важлива не лише тому, що СНН «псує ніч», а й тому, що своєчасне розпізнавання причини безсоння дозволяє підібрати правильний маршрут обстеження й допомоги.

Джерела

Winkelman J.W. et al. Treatment of restless legs syndrome and periodic limb movement disorder: an American Academy of Sleep Medicine clinical practice guideline. Journal of Clinical Sleep Medicine. 2025;21(1):137–152. DOI: 10.5664/jcsm.11390. Це наше головне джерело щодо сучасного лікування, заліза, габапентиноїдів і перегляду ролі дофамінергічних препаратів.

Winkelman J.W., Wipper B. Restless Legs Syndrome: A Review. JAMA. 2026;335(8):703–714. DOI: 10.1001/jama.2025.23247. Свіжий великий клінічний огляд: поширеність, фактори ризику, діагностика, наслідки для сну та сучасне лікування.

Schormair B. et al. Genome-wide meta-analyses of restless legs syndrome yield insights into genetic architecture, disease biology and risk prediction. Nature Genetics. 2024. Велике генетичне дослідження: 116 647 пацієнтів із RLS, понад 1,5 млн контрольних учасників і 164 локуси генетичного ризику.

Song P. et al. The global and regional prevalence of restless legs syndrome among adults: A systematic review and modelling analysis. Journal of Global Health. 2024;14:04113. DOI: 10.7189/jogh.14.04113. Великий систематичний огляд поширеності та факторів ризику СНН.

Arias-Carrión O. Restless Legs Syndrome: A Network Model of Iron-Dependent Neuromodulation — A Narrative Review. Brain Sciences. 2026;16(5):440. DOI: 10.3390/brainsci16050440. Дуже цікава свіжа робота про роль заліза в мозку, дофамінової, аденозинової та глутаматної систем і сучасну нейробіологічну модель СНН.

Poplawska-Domaszewicz K. et al. The complexities in the differential diagnosis of restless legs syndrome (Willis-Ekbom disease). Expert Review of Neurotherapeutics. 2025;25(2):157–173. DOI: 10.1080/14737175.2025.2450639. Джерело для розділу про те, з чим СНН можна переплутати — нейропатією, судомами, акатизією, радикулопатією тощо.

Broström A. et al. Quality of life among patients with restless legs syndrome: A systematic review and meta-analysis. Journal of Clinical Neuroscience. 2024;122:80–91. DOI: 10.1016/j.jocn.2024.02.027. Метааналіз 27 досліджень, який показав суттєве погіршення загальної, фізичної та психічної якості життя при СНН.

Jung K-Y. Update on Restless Legs Syndrome Management during Pregnancy. Sleep Medicine Clinics. 2026;21(2):233–240. DOI: 10.1016/j.jsmc.2026.02.007. Свіжий огляд СНН під час вагітності, ролі дефіциту заліза, сімейної схильності та ризику подальшого хронічного RLS.